Троянди

Коли дивлюся на цю квітку, то ототожнюю її з жінкою – від дитинства до старості. Ці пуп’янки, які нагадують мені маленьких дівчаток, про яких не можна сказати майже нічого, розцвілі квіти, що нагадують молодих жінок, а також, квітки, які вже віддали свою красу і в’януть-нагадують мені зрілих жінок. Але як і жінки, вони завжди гарні і ними не перестають милуватися. Це Королева квітів- Троянда.

Протягом довгих століть квіти Троянди особливо цінувалися людьми за їхню красу, що дозволило їм зайняти одну з провідних позицій у світовій історії символів.

Античні Греки і Римляни асоціювали троянду з богинями Афродітою і Венерою. Більше того – в Стародавньому Римі за дверима обрамленої кущами дикої троянди завжди обговорювалися найважливіші таємниці і секрети.

На зорі Християнської віри, п’ять пелюсток троянди зіставляли з п’ятьма кровоточачими ранами Христа. Проте надалі християнська церква стала вкрай неохоче погоджуватися з таким трактуванням внаслідок того, що Римляни використовували квіти троянди в проведенні язичницьких обрядів і ритуалів.  В кінцевому підсумку червона троянда знайшла новий сенс серед християн і була проголошена символом крові мучеників християнської віри. Однак ще через деякий час церква асоціювала прекрасні квіти з Дівою Марією, тим самим остаточно закріпивши за трояндою титул Королеви Квітів.

У Європейській частині континенту культура вирощування троянд була завезена в середині сімнадцятого століття з Китаю. Тоді ж троянда була остаточно прийнята в якості символу вічного цвітіння і краси.

В даний час розрізняють кілька тисяч видів троянд, що відрізняються за формою квітки, розміром, аромату і навіть за наявністю або довжині шипів.

Цікаві трояндові факти

  • Своєю появою троянди випередили людей приблизно на 34 мільйони років. Знайдено викопні останки й скам’янілості троянд, що вказують на вік близько 50 мільйонів років. Культурній троянді приблизно 5000 років, зараз відомо близько 300 видів троянд, близько 30000 сортів.
  • Троянда є національною квіткою США, Англії й Ірану.
  • Дику троянду Rosa Acіcularіs можна зустріти в районі Північного Полярного Кола.
  • Одне з найдавніших зображень троянди знайдено на острові Крит і датується приблизно 2000 р. до нашої ери.
  • Задовго до того, як Сафо увічнила троянду епітетом “королева квітів”, греки називали її “королем квітів”.
  • Походження слова “капелюх” походить від “шапо”, “шапель” – римський вінок із троянд.
  • У раннім християнстві троянда була символом тих, хто вижив у результаті переслідувань і гонінь.
  • Кращими трояндоводами світу по праву вважаються французи, ніхто не продає більше троянд, ніж голландці, болгари відомі виробництвом трояндової олії.
  • Трояндова олія (переважно синтетична) входить до складу 46% чоловічої й 98% жіночої парфумерії. Однак із усієї розмаїтості квітів використовується тільки два види троянд – дамаська й центифолія. Натуральна трояндова олія – одна з найдорожчих, на міжнародному ринку вона цінується дорожче золота й платини. Для одержання одного кілограма трояндової олії потрібно в середньому три тонни пелюсток…
  • Найбільше троянд у світі – близько 3 мільйони – продається в День Святого Валентина.
  • Ген, відповідальний за аромат, рецесивний, тобто якщо схрестити дві троянди із сильним ароматом, вийде гібрид або зі слабким запахом, або взагалі без нього.
  • Одним з перших термін “ароматерапія” запропонований російським ученим Н.А.Кюнцелем в 30-х роках. Люди, котрі регулярно вдихають аромат троянди, викликають симпатію оточуючих, мають світлу рівну ауру, доброзичливі й ненав’язливі.
  • Виявляється, ніщо так не допомагає відчути себе в чужих стінах, начебто удома, як аромат болгарської троянди незначної, тільки-но вловимої найтоншим нюхом концентрації.
  • Сучасні троянди бувають практично всіх кольорів, за винятком синього й чорного: відсутні природні гени. Однак блакитною трояндою зараз займається генна інженерія, а чорну заміняють темно-червоні відтінки.
  • Коли пелюстки “Аптекарської троянди” (Apothecarys Rose) висихають, їхній аромат підсилюється.
  • У Японії виведена троянда, у якої вдень яскраво-червоні пелюстки, а ввечері білі. Сорт названо “Хамелеон”.
  • Найбільша одиночна троянда – білий кущ Lady Banks у США, штат Арізона – займає площу, рівну футбольному полю. У сезон цвітіння він покривається більш ніж 200 тисячами квітів. Представники Книги рекордів Гіннеса заміряють його щороку.
  • Пуп’янки найменшої троянди сорту “Сі” (по-іспанськи – “Так”) не більші зернятка рису.
  • Найстарша у світі троянда перебуває в Німеччині – 1000-літній кущ у соборі в Хільдесхайме, що уже майже досяг даху цього будинку.
  • Бібліотека Конфуція нараховувала близько 600 томів про троянди.
  • Шекспір у своїх поемах згадував про троянди більше 50 разів.

 

Троянди в історії

За індійськими пуранами (міфами), найкрасивіша з усіх жінок – Лакшмі – народилася з пуп’янка троянди. Господар Всесвіту Вішну, побачивши красуню, що спить у своєму трояндовому ложі, розбудив її поцілунком і взяв за дружину. Лакшмі стала богинею краси, а троянда, що її вкривала, – символом божественної таємниці й з тих пір вважається у всіх східних народів священною.

У Древній Персії поети не втомлювалися оспівувати її. За перськими сказаннями, вона була подарунком самого Аллаха. З’явилися до нього одного разу всі квіти із проханням призначити їм нового володаря замість сонного лотоса – той хоча й був красивим, але часто забував про свої обов’язки. Аллах почув їхнє прохання й призначив правителькою білу троянду з її гострими колючками. Соловей, побачивши нову царицю квітів, був зачарований її красою й у захваті пригорнув троянду до своїх грудей. Але гострі колючки встромилися йому в серце, і червона кров, бризкнувши із грудей нещасного, зросила ніжні пелюстки чудової квітки. Дотепер зовнішні пелюстки багатьох троянд зберігають свій рожевий відтінок.

Греки вважали троянду даром богів. За словами Анакреона, троянда народилася з білосніжної піни, що покривала тіло Афродіти, коли богиня любові вийшла з моря. Побачивши цю квітку, зачаровані боги обляпали її нектаром, що і надав їй дивовижний аромат.

Троянда у греків – супутниця радісних і сумних святкувань. Вінками із троянд, перевитих миртами, прикрашали наречених. Трояндами вбиралися двері, що ведуть у будинок, а пелюстками всипалося шлюбне ложе. Трояндами усипали шлях переможця, що повертався з війни, і його колісницю. Ними ж встеляли тіло й гробниці померлих.

Із Греції троянда була перенесена колоністами в Рим і прекрасно там прижилася. Якщо в Греції в богів вона служила символом любові й краси, а в людей – вираженням веселощі, радості й глибокому суму, то в римлян у часи республіки ця квітка вважалася символом строгої моральності й служила нагородою за видатні діяння.

У римлян був звичай під час дружніх бенкетів кидати у вино пелюстки зі своїх трояндових вінків. Вино з пелюстками троянд випивали на знак симпатії до того, із чийого вінка вони обсипалися.

Знаменита єгипетська цариця Клеопатра, приймаючи в себе Марка Антонія, веліла покрити всю підлогу зали товстим шаром трояндових пелюсток. Щоб переконати Антонія в щирості своїх почуттів, Клеопатра наказала обприскати сильною отрутою троянди свого вінка, а коли Антоній, клянучись їй у любові, обсипав пелюстки троянд із її вінка у свою чашу з вином і хотів його випити, вона вирвала чашу в нього з рук й, сказавши: “Дивися, Антоній, як мені легко було від тебе позбутися, якби тільки я могла без тебе жити!”, повеліла випити цю чашу засудженому на смерть невільникові.

Римські воїни, відправляючись на війну, знімали шоломи й надягали вінки із троянд, щоб вселити в себе мужність. Троянда служила емблемою хоробрості.

У період падіння Риму троянда із царственої квітки стає предметом розкоші, на який витрачалися божевільні гроші. Наприклад, марнолюбний проконсул Веррес пересувався по Риму не інакше як на носилках, матрац і подушки яких набивалися свіжими пелюстками троянд, та й сам проконсул був оповитий гірляндами із цих квітів. Ще більше троянд було потрібно імператорові Нерону. У його знаменитій обідній залі, де стеля й стіни оберталися під час бенкетів, зображуючи позмінно чотири пори року, замість граду й дощу на гостей сипалися мільярди свіжих трояндових пелюсток.

Починаючи із середніх віків римські папи нагороджують видатну чесноту золотою посипаною дорогоцінними каменями трояндою. Велика квітка на довгому стеблі складена з окремих пелюсток, на яких вирізьблені ім’я папи й чесноти тієї особи, якій троянда призначається. На листі блищать незліченні малюсінькі діамантики, що зображують небесну росу. За старих часів цю гілку троянди укладали у витончений футляр, оббитий зсередини блакитним атласом, а зовні викладений інкрустаціями у вигляді срібних троянд. Тепер же троянду обертають у шовкову хустку й укладають на підстилці з вати в просту коробку. У день іменований “Domіnіca іn rosa” (трояндова неділя), папа благословляє таку троянду в присутності повного зібрання кардиналів у церкві св. Петра, обкурює її фіміамом, окропляє святою водою й посилає гідній царственій особі.

Майже невідома в Англії до XІ ст., троянда з’явилася при дворі англійських королів незадовго до початку кривавої війни між йоркським і ланкастерським будинками. Троянда так зачарувала своєю красою претендентів на престол, що обидва помістили її у свій герб: перший обрав собі білу, а другий – червону. Тому запекла міжусобна боротьба Генріха VІ Ланкастера з Едуардом Йоркським за англійський престол, що тривала, як відомо, більше 30 років, зветься Війною червоної й білої троянди. На згадку про ці війни англійські садівники вивели особливий сорт троянди, що одержала назву ланкастер-йоркська: на одному кущі ця троянда давала й білі, і червоні квіти.

Цікаву роль зіграла троянда в житті королеви Вікторії. Розповідають, що на придворному балі на честь принца Альберта Кобурзького, що приїхав в Англію свататися до королеви Вікторії, королева на знак своєї до нього симпатії відчепила від корсажу троянду й передала йому. Принц був у захваті, але не знайшов на своєму фраці петлі, куди б він міг прикріпити дорогоцінний подарунок. Не замислюючись ні хвилини, він перочинним ножем зробив на фраці, саме проти серця, хрестоподібний надріз. Ця спритність і ціна, що він надав її невеликому знаку уваги, остаточно зачарували Вікторію, і вона погодилася стати дружиною принца.

Дякую за інформацію :

http://ostriv.in.ua

http://alayarosa.org/

This entry was posted in Історія, Легенди, Сад. Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *