Бичок

Образки з галицького життя.

Газдиня середніх літ, молодиця статна, молилася довго. Просила Бога всього: погоди на сіно, трохи дощу на буряки, здоров’я худобині, дітям і внукам. Потім глянула на чоловіка, що починав вже хропіти, бо наробився чорно-темно, випив трішки горівцуні і вже спить, навіть хреста на собі не поклав. Зітхнула, перехрестила. Чоловік пролупив очі.
– Що, муху відганєла?

– Та нє, – відказала і продовжила, – Щось, Іване, наш бичок вже другий день мичить і мичить, то ме, то бе.
– Лягай спати, на дідька тобі той бичок, то його робота бекати, – відказав Іван, пошрябав себе в груди і повернувшись наруби до жінки, почав засинати.
– Але вже два дни ме, та ме, аби не заслаб- говорила вже сама до себе. Іван взявся хропіти з новою силою.
Вдосвіта пробудилася і почала розпалювати в кухні. Треба нагріти води і спущеного молока худобі. Рипнули двері. На порозі Іван, руки в крові. Вона аж випрямилася. Очі питали, що сталося? Щось невидиме стиснуло серце, руки стали дерев’яні, ноги мов вата.
– Котлєти мекати не будуть, – весело сказав Іван і пішов мити руки.
Надходили Зелені свята…

Posted in Проза | Tagged | Прокоментуй!

***

шуткоМаріанна Шутко, Ужгород

сонце – низенько
вечір – близенько –
серце твоє у журбі

спи моє щастя
спи моя доле
і не журися
собі

спи мій рахманний
спи мій коханий –
сни загортаю в парчу Continue reading

Posted in Поезія | Tagged | Прокоментуй!

Жінка і штани

штаниМода змінюється , як погода в березні. І час від часу постає питання про жіночі брючні костюми, джинси, чи є вони жіночим одягом? При цьому дехто стверджує, що раніше жінки штанів не носили, а перейняли цей одяг від чоловіків в наслідок емансипації та розвитку фемінізму. А в мене постає інше питання, а чоловіки раніше штани носили? Відомо, що в Біблійні часи ні чоловіки, ні жінки в Палестині штанів, ні штанів не носили. Навпаки, і чоловіки, і жінки носили сукні, які сьогодні сприймаються як виключно жіноча частина гардеробу. Continue reading

Posted in Жінки, Люди, Традиції | Tagged | Прокоментуй!

Христя

Неля Неля Сауляк: МАМА ДВОХ СИНІВ, журналіст, громадський діяч , волонтер, організатор літературних камерних заходів (м. Кривий Ріг)

Що хочете мені кажіть, а не можу це все в собі тримати. Вчора її знову побачила і в середині аж закипіло…

Звати дівку Христя. Вчилися разом в одному класі, за одною партою сиділи. А тепер приїздить сюди, тільки щоб матір стареньку провідати. Вона, звісно, молодець – працьовита, дитинку сама виховує, діток в школі математиці навчає. А у мене сидить щось там в середині і гризе – заздрісно мені. Сусідка баба Галя каже: «Ясько, чи ти здуріла, хіба є там чому завидувати, га?» Знаю, що не має, і навіть до церкви ходила, щоби батюшка поміг від почуття того збавитись, та марно – сидить воно в мені і спокою не дає.

Continue reading

Posted in Люди, Проза | Tagged , | Прокоментуй!

22 заповіді татові, в якого є дочка

images (1)Тату, в якого є дочка:
1. Люби та шануй її маму. Не опирайся в демонстрації почуттів до неї. Дбай про неї. Коли твоя дочка підросте, найбільшвірогідно буде шукати такого, хто буде її трактувати в подібний спосіб, в який ти трактуєш її маму.
2. Завжди будь поруч з нею. Незалежно від того, скільки їй років. Коли проводиш час зі своєю дочкою, будеш знати, що її цікавить. Бери участь в усіх етапах її життя.
3. Будь для неї супергероєм, Будь готовий прийти їй на допомогу кожного дня, кожної хвилини.
Continue reading

Posted in Переклади, Проза | Tagged , , | Прокоментуй!

ГЛАДІАТОРИ НА СІНІ, АБО ПАМПУХОВИЙ ФОНДАН

Людмила-Лінник-СавкаЛюдмила Лінник, багатодітня мама зі  Станіславова.

Єдина подія в році, коли в хаті у моїх баби й діда обов’язково збиралися усі діти та онуки (правнуків тоді ще не було) – то Святий Вечір. Довгий стіл часом тягся з однієї хати (кімнати, тобто) в іншу і найцікавіше було сидіти в дверях і передавати через голови тарелі з новими і новими наїдками.

Баба ще знапередодні зачинали рихтуватисі. Вони лагодили не лише традиційні дванайціть пісних страв на Вечерю, але й цілу купу всякого смаковиння на три дні Різдва. Ну, Різдво – то вже окрема історія. А нині – Святвечір. Continue reading

Posted in Проза, Традиції | Tagged , , , | Прокоментуй!

БАЛАДА ПРО СКРОМНIСТЬ

ВолошинБогдан Волошин

Марiя Онуфрiївна Коритко помирала вiд скромностi. Чемна жiнка соромилася зайвий раз потурбувати свого дiльничного лiкаря Петра Теодоровича Дудку. У нього були хворi ноги, бо носив замалi секендхендiвськi мешти. Вiн напiвживим добирався до її помешкання на восьмому поверсi – адже лiфт у будинку не працював. Старенький пан Дудка, видершись на сходовий майданчик, довго вiдхекувався i кляв “свої лiта, своє багатство”. Вiн уже кiлька рокiв був на пенсiї, але все ще працював, бо гiрше за висотнi будинки боявся животiння за пенсiйний кошт. Continue reading

Posted in Проза | Tagged | Прокоментуй!

Дім

                                                                           Дім не там де ви народилися,
                                            дім там, де припинилися ваші спроби до втечі.
                                                                                                            Наґіб Махфуз

…Встаючи від сну, відчуваю запах печеного хліба, яким пахне весь дім і, незважаючи на холод за вікном, огортає мене тепло, яке замешкало в цих стінах і розповсюдилось по всьому помешканні.
Дім. Одне коротке слово в якому стільки змісту. Місце до якого хочеться повертатися і в якому хочеться відігрітися, скинути перед порогом маски, які вдягаємо для світу. Магія, яка звичайні стіни перетворює в щось надзвичайне, мов чарівна паличка Феї, яка перетворює звичайного гарбуза на королівську карету для Попелюшки. Запах, що ховається по кутах і снується по помешканні, знайомі звуки, до яких призвичаївся і ступінь відчуттів, які заповнюють цей простір. Дім це таке місце на землі, яке дає нам почуття безпеки; наш притулок, в якому хочемо схоронитися від світу, замикаючи двері перед тим, чого не хочемо впустити і перед тими, які забагато пхають свого носа в наше життя. Continue reading

Posted in Проза | Tagged | Прокоментуй!

Ненажера проти Проглота

УщенкоОлег Ущенко, м. Станіславів

Віктор Денисович Ненажера величезною долонею погладив секретарку нижче талії, а, коли вона запитально зиркнула йому в очі, попросив набрати йому Остапа Михайловича Проглота і, поки вона видзвонювала на всі номери, уважно вдивлявся в календар.
— Здоров! — Буркнув в трубку. — Приїжджай.

Проглот добрався аж після обіду. Поїхав не в Білу хату, а відразу в лісовий домик Ненажери, де той в затишній альтанці серед дерев обдумував справи державної ваги.
Як завжди, замість привітання, обнялися і направилися до альтанки коло штучного водопаду. Але дзюрчання води їх зараз не цікавило, бо ще здалеку побачили, як дмухав великим віялом на ряди шашликів кухар. На столі зеленіло, червоніло, пахло, блищало, дзвеніло.
Continue reading

Posted in Гумор, Проза | Tagged , | Прокоментуй!

Шма, Ісраель!

10169356_668004913235313_4758585420386289026_nСемен Винокур, сценарист, кінорежисер, продюсер(Тель-Авів, Ізраїль)

У 1996 році я вирішив звільнитися з телебачення.

Це був мій останній робочий день.

Знімаємо ми хлопаку, головного кухаря готелю «Дан Панорама» в нього дома, а в сусідній кімнаті, хтось бурмотить.

Тут кухар переривається і кричить у стіну, – Тату, вони тебе все одно знімати не будуть!

Бурмотіння припиняється.

Я питаю, – А навіщо йому зніматися, вашому татові?
– Він хоче розповісти про своє життя, – каже кухар, – Може, зробите вигляд? – Так, “на варята” познімайте, щоб у нього тиск не піднявся … Continue reading

Posted in Історія, Люди, Переклади, Проза | Tagged , , | Прокоментуй!