Святкове

Agnieszka Sawicz (Аґнєшка Савіч), м.Познань

kominek_N1387990117_thumb_medium300_0Білосніжний обрус мостився на м’яких подушках запашного сіна. Поправився трохи, щоб стравам було зручно, і напружився з усіх сил, готовий прийняти на себе будь-які плями. Місія охорони стола була для нього привідом для гордості. Міг комусь допомогти. Чого ще було прагнути йому в цей вечір?

 Короп плавав попід стелею, щасливий. Споглядав згори на полумисок і тішився, що своїм тілом обдарує голодних і змучених дорогою гостей цієї виняткової вечері, а сам він може перевтілитися в пса. Для спроби замахав хвостом і широко посміхнувся. Чекає його нове, чудове життя. Через рік буде термосити Ялинку.

 Ялинка мовчки дивилася у вікно. Могло здаватися, що є сумною. Зронила злегка смолисті сльози, мріючи про засніжені пейзажі, і думаючи , що десь там, далеко, могла б провести безтурботні свята, екзотичні і позбавлені умовностей. Але достатньо було, щоб  нахилився до неї Ангел і таємничим шепотом попросив сховати під її гілками подарунки для прибулих, як вона знову відчула себе на своєму місці. Поправила трішки хвою, гордо випросталася , відбила світло свічки в пурпуровій кульці і пригорнула коробки, коробочки і згортки. Коли прийде час, розтулить гілки і дозволить пірнути під них діткам, радісних криків яких вже не могла дочекатися. “Що б це були за свята поза домом” – подумала вона. Може, і цікавіші, може, особливі, але чи була б тоді кому-небудь потрібна?

 – Переживаю, що несу людям розчарування, – сказав засмучений Ангел. – Вони замовляють стільки подарунків, а я приношу їм лише одну річ. Іноді вгадую, але часто те, що повинно стати виконанням їх мрій, ним не є.

 – Але це, певно, не твоя вина, – пробувала заспокоїти його Добра Фея. – Було б добре , якби, укладаючи список своїх бажань, ми могли би залишити для них тільки одну позицію. На жаль, частіше саме з втратою ми усвідомлюємо, що насправді хотіли.

 Ну, то буду сьогодні бажати всім доброго вибору, – сказав Ангел і розлігся зручно у фотелю.

***
Чим темніше ставало небо, тим горячішою робилася атмосфера в домі. Горіхи гриміли в
 мисці, мак шелестів тихенько перші різдвяні мелодії, пряники своїм запахом огортали  кожен кут. Ще мить – і до столу сядуть гості.

 Ангел затріпав крилами і уступив місце Сусідам, картки від Друзів красувалися побажаннями. Надія, тиха і скромна, присіла на краю стільця, не впевнена, чи дозволять їй залишитися тут, але Віра міцно її обійняла  і підсунула склянку компоту. Кіт терся хвостом до Щастя, а воно розпушилося у відповідь і виразно збільшилось. Радість споглядала на всіх з посмішкою.

Раптом повіяло холодом, вогонь в каміні небезпечно заколисався. Грюкнули двері, і в дім зазирнула Злість.

Кіт наїжачив вуса, Ангелові опали крила, Щастя принишкло, Любов стала, як вкопана. Злість огледіла стіл, гостей і затримала погляд саме на ній. У наростаючій тиші розлягалося звучання падаючих з Ялинки хвоїнок.

Розуміння перше прокинулося від заніміння.

– Іди сюди, — звернулось до Злості. — А ти склади їй побажання, — потягнуло за рукав Любов.

Злість злорадно пхикнула, але Розуміння схопило її долоню і втиснуло в долоню Любові. Любов подивилася з захопленням, Злість заніміла, здивована. Вони дивилися одна одній в очі – і усміхнулися, а обидві долоні почали перетворюватися в одну. Злість розкрила обійми, Любов обійняла її шию. Обіймаючись і шепотячи слова пробачень, поволі зникали, перепліталися, сплітаючись в єдине. І стали Пробаченням.
Пробачення потрясло волоссям, розкидаючи при цьому крихти добра. Кіт перелічив ще раз тих, хто зібрався в кімнаті, і святкову посуду. Зменшилася кількість гостей, і на столі залишилася тарілка, біля якої не було кому сидіти. Добра Фея плеснула в долоні і вклонилася низенько.
—Час на вечерю! — вигукнула. — А тарілка на столі нехай залишається, прошу не ховати її. Адже насправді ніхто з нас не пішов. Можна сказати
  — є нас навіть більше, — усміхнулася. — А вільний посуд на святковому столі нехай відтепер означає, що в домі загостювало Пробачення.

“З Різдвом Христовим” – прошепотіла Ялинка, а Короп затягнув коляду.

 

Редагування Lia Landberg Ізраїль, м. Тель-Авів

 

Переклад з http://kuriergalicyjski.com

 

This entry was posted in Легенди, Переклади, Проза, Традиції and tagged , , , , , , , , . Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *