Про смаколик – тірамісу

Був на забаві і там пригостили пляцком і казали, що то Тірамісу. Один з гостей стверджував: ” Нє, то я вам скажу не тірамісу. Ось я їв…” Поки всі обговорювали, я швиденько згамцяв всьо  і дивився, може хто відмовиться. На жаль, не повезло. Приїхав додому і так ми сі захтіло того терамісу, що не до витримані. А моя баба такого зробити не вміє. Тому мусів залісти в “павутину” і прошу вас, приходіт позавтру, то я вам такого тірамісу дам, що руки по лікті оближите, ліпше буде ніж в Італії.

Назва «Тірамісу»

«Тірамісу» складається з трьох італійських слів: tira mi su, що буквально можна перекласти як «піднімай мене вгору» – по одній з версій, через свою високу калорійність. Але більшість стверджує, що італійці мають на увазі емоційний стан і цей переклад слід розуміти як «підніми мені настрій». І ще є версія, що Тірамісу вважають збудливим ласощами (через поєднання кави і шоколаду). Марно пояснювати, що таке Тірамісу, порівнюючи його з ніжним тортом, пудингом, або суфле. З упевненістю можна стверджувати лише наступне: це вишуканий італійський десерт, який не можна їсти на ходу, в машині або сидячи в парку на лавці – адже Тірамісу має аристократичне походження, тому вимагає до себе відповідного ставлення. Це ніжне, повітряне, невагоме «щось».

Історія тірамісу

Тірамісу – стовідсоткове італійське блюдо, як спагеті або піца. Перша порція знаменитого десерту була приготовлена ​​на півночі Італії в кінці XVII століття. Сталося це майже випадково. Тосканський ерцгерцог Козімо III де Медічі, відомий ласун, вирішив якось раз нанести візит до сусідньої Сієну. Місцеві кухарі, бажаючи догодити високому гостю, проявили фантазію і приготували «на солодке» абсолютно нове блюдо, назвавши його zuppa del duca (Суп герцога). «Супчик» так сподобався ерцгерцогу, що він з’їв все до останньої ложки, а рецепт захопив з собою до Флоренції, оскільки не мислив більш свого життя без цих ласощів. Флоренція, завдяки мудрому правлінню династії Медичі, перетворилася до кінця XVII століття в центр мистецтв, куди з усієї Італії стікалися художники, скульптори і поети. Вони по достоїнству оцінили «ноу-хау» сієнських кондитерів, черпаючи в ньому творчі сили для створення своїх безсмертних шедеврів.

З Флоренції «суп герцога» перекочував в Тревізо, звідти до Венеції. Венеціанські куртизанки швидко розкусили, в чому краса цього висококалорійного десерту і почали вживати його перед самими відповідальними побаченнями. Будучи переконаними прихильницями сенсуалізму, великодосвідчені жриці любові стверджували, що «суп герцога» не тільки піднімає настрій, але і володіє збудливими властивостями. Саме з їх легкої руки модне блюдо отримало нову, тепер вже остаточну назву «Тірамісу», що в перекладі з італійської звучить трохи двозначно: «підбадьорить мене» (підніми мені настрій).
За однією з версії, справжнє визнання Тірамісу отримав уже у Венеції, куди потрапив завдяки всюдисущим купцям.
Є й інші версії, більш сухі і нудні. Так, наприклад, знаходяться скептики, які стверджують, що в старовинних італійських рецептах немає нічого схожого на Тірамісу, тому воно було придумано зовсім недавно і тільки «замасковано» під традиційне блюдо з віковою історією, для залучення уваги до цього десерту.
У 2006 році газета «Балтімор Сан» опублікувала інтерв’ю з кондитером Кармінантоніо Іаннаконе, який стверджує, що саме він винайшов Тірамісу і роками готував його в пекарнях Тревізо.
Нарешті, має місце зовсім вже господарсько-практична теорія: нібито італійці додумалися до створення Тірамісу, просто вмочуючи черстве печиво у каву. Потім вони вже стали додавати в тістечко лікер, а ще пізніше – сир.

Тірамісу. Чи не Тірамісу?

В наші дні ці ласощі відомі у всьому світі, однак залиште надію спробувати справжній Тірамісу поза сонячною Італії. Якщо у вітрині кондитерського магазину в Долині або в Дуброві  ви побачили великий круглий торт, на ціннику якого написано «Тірамісу», – не вірте очам своїм: це не Тірамісу.
Справа в тому, що основу його складає найсвіжіший сир маскарпоне, який проводиться тільки на Апенінському півострові, а точніше – в Ломбардії. Ще Петрарка, Данте і Д’Аннунціо захоплювалися ломбардійскими пейзажами, оспівуючи у своїх творах зелені луки і дзеркальну гладь озер цього краю. До цього дня на смарагдових просторах Ломбардії пасуться корівки, з молока яких одержують високоякісні вершки, а з вершків – унікальний сир (55% жирності). Продукт являє собою щось середнє між дуже жирною сметаною і вершковим маслом. Назва його походить від слова mascherpa – так на ломбардійскому діалекті називається сир. Якщо всі інші сири – продукт переробки молока, то маскарпоне – продукт переробки вершків, які надають сиру тонкий аромат, ніжний, неповторний смак і потужний калорійний заряд.

Наступний, не менш важливий компонент Тірамісу – савойарді, повітряне італійське печиво з білка, борошна та цукру, що має форму трубочок. Іноді, за відсутністю печива, підприємливі горе-кухарі використовують бісквітні коржі, але це вже не те.

Квінтесенція Тірамісу – вино Марсала, яке разом з ромом, коньяком і лікерами вельми популярне у кондитерів. Тому Марсалу, що володіє неповторним ароматом і смаком, часто називають «кулінарним вином». Для приготування кондитерських виробів звичайно використовують марсалу fine і superiore, тоді як vergine, особливо vergine soleras, подається виключно в якості аперитиву або діжестіва (як портвейн або херес). Марсалу почали виробляти в 1773 році на Сицилії, в околицях міста Марсала. Середземноморська ескадра адмірала Нельсона, слідуючи до Єгипту, захопила на корабель партію нового вина, щоб його гідності оцінили «морські вовки» – справжні знавці міцних напоїв. Вино так сподобалося морякам (і самому адміралу), що повернувшись на батьківщину, вони влаштували йому успішну промоушн-кампанію. Сьогодні Марсала має сертифікат DOC, а це означає, що якість знаменитого вина не підлягає сумніву. При виробництві Марсали використовуються самі різні добавки, що додають напою смак бананів, апельсинів, мандаринів або кави.

Отже, напевно, ви вже зрозуміли, що приготувати Тірамісу за класичним італійським рецептом в домашніх умовах практично неможливо.

Tiramisu a la Dubrova

Якщо ж часу і можливостей для цього поки немає, нехай вас втішить домашній варіант заморського смаколика. Спробуйте приготувати Тірамісу самостійно. Маскарпоне можна замінити вершками і жирним сиром, Марсалу – коньяком або лікером Амаретто, а савойарді – бісквітними коржами.

Десерт не випікається в духовці, а просто остуджується в холодильнику, отже навіть той, хто дуже далекий від кулінарії, може спробувати вразити своїх гостей цим шедевром кондитерського мистецтва.

Для приготування класичного Тірамісу слід розтерти 6 жовтків з цукром до отримання однорідної маси, потім додати 450 грамів маскарпоне, трохи марсали і все добре перемішати. Після чого обережно перекласти в отриману суміш збиті білки. Зварити 200 грамів кави еспрессо, остудити її і змішати в широкому посуді з марсалою. Швидко занурити одне за іншим в кавово-марсальну суміш печиво савойарді і розкласти його на дні посуду квадратної форми (можна пластмасової, можна тефлоновою, можна з фольги). Зверху – шар крему з маскарпоне. Обов’язково посипте його шоколадною крихтою. Далі – ще один шар просякнутих кавою і вином паличок печива і шар крему з шоколадною крихтою. Поставити все це в холодильник мінімум на 6 годин. Перед подачею на стіл рясно посипати гірким порошком какао. До речі, замість марсали використовують лікер Amaretto, а замість маскарпоне – жирну сметану, ту, яка не переливається, а треба перекладати з банки в банку ложкою.

Рецепт Тірамісу

Цукор (75 г),
яйце (3 свіжих жовтки),
сир (250 г Маскарпоне)
кава (розчинна 2-3 чайн. ложки),
печиво (бісквітне у формі паличок 120 г),
какао (1 стол. ложка),
бренді (3-4 стол. ложки).

Зробити каву, заливши 2-3 чайн. ложки розчинної кави 200 мл окропу. Остудити, вилити в глибоку миску, додати в напій бренді або лікер Амаретто.
Жовтки і цукровий пісок ретельно збивати до тих пір, поки повністю не розчиниться цукор. Порціями вводити в яєчну масу сир Маскарпоне і вимішувати до утворення густої однорідної маси.
Половину всього бісквітного печива швидко вмочити в приготовлену кофрейную суміш і відразу ж впритул один до одного викласти в глибоку прямокутну форму.
Половину крему з маскарпоне рівномірно викласти на просочене кавовій сумішшю печиво і акуратно розрівняти.
Решта бісквіти також швидко вмочити у кавову суміш і щільним шаром викласти на крем. Збризкати кавовою сумішшю.
Залишки крему рівномірно розподілити зверху і розрівняти. Тірамісу накрити харчовою плівкою і поставити в холодильник як мінімум на 6 год., щоб десерт добре просочився.
Перед самою подачею на стіл посипати тірамісу тонким шаром какао-порошку, його можна змішати з невеликою кількістю цукрової пудри. Перед нарізуванням на порції кожен раз опускати ніж в гарячу воду.

 

Тірамісу тришаровий

яйце – 6 шт.,
цукор – 6 ст.л.,
сир маскарпоне (можна жирний сир) – 750г,
ром – 6 ст.л.,
міцну каву – 1.4 л,
готовий бісквіт – 3 круглих коржі,
какао-порошок – 3 ст.л.

Відокремити жовтки від білків. Збити жовтки з цукром до піни, при постійному помішуванні додати сир (або попередньо протертий через сито сир) і ром. Білки збити в міцну піну і, акуратно помішуючи, додати до суміші.
Швидко занурити бісквіт в охолоджений кава, вийняти його і покласти стікати на решітку.
Покласти бісквітний корж на дно форми, покрити його частиною крему, на нього покласти наступний корж і знову крем, потім третій корж і шар крему. Накрити плівкою і на 3:00 поставити в холодильник. Перед подачею на стіл посипати какао-порошком і прикрасити.

 

Переклад з:

www.heavenlytiramisu.com

http://www.eda-server.ru

www.gotovim.ru

en.wikipedia.org

www.foodnetwork.com

This entry was posted in Відпочинок, Гумор, Кулінарія, Легенди, Традиції and tagged , , , . Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *