Галицька метрологія

Взяв в руки «Експрес» і побачив, що почалася передплата на газету . Експресівці, серед тих хто підпишеться на їхню газету, проводять розіграш призів і там між призами я прочитав, що буде розігруватися корець файної бульби. То добре, але цікаво чи багато людей знають скільки тої бульби буде на корець. Тому вирішив поділитися тими знаннями з «галицької метрології», які ще залишилися в моїй пам’яті. А ці знання я отримував від старих людей, родичів, а особливо моєї бабуні Еугенії(вона так вимовляла своє ім’я). Я в дитячий садок не ходив і тому, переважно, був на вихованню в неї. А до бабуні сходилися її колєжанки і говорили про всяке, але переважно то були історії про те, як було за Австрії, за Польщі, за перших совітів, за німців. Про те як є за других совітів не дуже і говорили, бо це була реальність. Щоб було зрозуміло, які знання можна було маленькому хлопчику отримати від тих «сільських бабів» скажу, що вони вільно володіли трьома мовами: українською, польською та німецькою.”По руски” не вміли, та й не дуже і прагнули говорити, але книжки російські читали. А баба Ляморчиха(навіть її прізвисько походить з французької) вільно шваркотіла ще й по французьки, бо замолоду була в Франції в борделі. Я був чемний хлопчик, бабам прикрості не робив, а лиш слухав їх історії. Само собою зрозуміло, що про бордель і його призначення я був добре проінформований. Але то інша тема. Отже, нині про старі міри ваги і інших величин.

В Галичині, та і не тільки,мірою для сипких продуктів – зерна, муки, круп – була не їх маса, а об’єм. Обмін здійснювали за правилом: однаковий товар вимірювався посудом однакової місткості. Так з’явилися “мірки. Це міг бути посуд (бочка) на 32 л зерна. Меншими одиницями – були “півлітра” (16 л) і “чвертка” (8 л). Ними могли міряти крупу або муку. Побутував й інший спеціальний посуд для мір – “міртук”, а також “гелетка”. Поширеною була така міра, як “гарнець” , що містила 3,7 або 4л і поділялась на чотири кварти. Сталою мірою був “корець” (96 кг або 100 кг). На Гуцульщині йому відповідав “кобельчи” (“кобель”), що поділявся на чотири “фердилі”, а останній, у свою чергу, – на чотири “патралиці” (8 л). Велику кількість зерна зберігали у “кадовбах” (8 ц), або в бочках (100-200л).

Була також міра “око” місткістю в одне відро (10 л). Тепер нехай задумаються ті, хто хоче щоб йому голілки налили на «око». На Гуцульщині функцію “ока” виконував камінь масою 12 ок (“камінь вовни”). Рідину міряли: відром (“коновкою”), “порцією” (100 г), “михайликом” (до 900 г), “кватиркою” (до 250 г) . Міркою для молока були “кантя” (1 л) і “довжанка” (2,3 л), для горілки — “кварта”, “півкварта”, “чвертка”, “осимка”, “порція” (келишок місткістю 100 г), “пугар” (100 г), “ромплик” (250 г), “півромплика”, “штамплик” (25-40 г.), міра для вина “антал”, “анталок”, “анталочок”, мірою рідин був і дерев’яний посуд, у якому носили воду в поле, називався він “гаргала”; сир – “грудками”, “гелетками” (6-12 кг), “бербеницями” (32 кг), “беривкою” (16 кг), “ощипки” і “кружки”. 6-7 “ощипків” дорівнювали 9 кілограмам сиру. Сіль рахували на “кльоцки” (“кльоцок солі”, “два кльоцки солі”).

А також були такі міри для сипучих продуктів і рідин: Пуд – 16 кг (1 мірка). Корчак — 2 відра. Бочка — 40 відер. Відро — 12,5 л. Цебер — 3 відра. Пляшка — 0,77 л. Кварта — 1 л. Крігель (гальба) — 0,5 л. Кубка-0,5 л. Фелея — 2,5 л. Корець – 96-100 кг(як де) Фунт – 0,4 кг. Колода — 4 корці. Маца – 62,5 л. Лашт — ЗО корців. Гарнець — 4 л. Чвертка — 25 кг. Гелетка — 25 кг. Гарчик — 1,5 кг. Мацьок — 50 кг.

Вагу, що відповідала центнерові, називали метрами, один кілограм — кілями, сто грам — деками, десять грам — децами.

Товари рахували на копи = 60 шт.,кіпа шкір = 100 шт., бунт = мендель = 15 шт., сороки — бунт із 40 штук хутра, фаска масла = 30 кварт.Віз заліза = 2 снопи = 24 шини. «Віз» заліза важив близько одного сотнара(100 кг). Звичайно на однокінний віз вантажили 5 «возів» заліза, оскільки середнє навантаження коня в той час становило приблизно 5 сотнарів.

Поля міряли такими одиницями:. Морг — 0,57 га. Стая — 1,75 морга. Волок — ЗО моргів. Ґрунт — 3 загони, загін — 4 морги. Королівський гіберновий лан = 64,8 морга.Війтівський (ревізорський) лан = 90 моргів. У Карпатах міра “день орати” становила один морг (0,57 га) землі.

Під час жнив, сінокосів користувалися такими мірами:

1. Сирота — 3 кулаки стеблин.

2. Сніп — 3 сироти.

3. Копа — 60 снопів.

4. Околіт — вимочений сніп.

5. Стос — велика купа снопів.

6. Пук — 10 снопів для покриття хати.

7. Китиця — жмут соломи для покриття хати.

Міри скошеного сіна — копиця, скирта, оборіг.

Міри дров — чвертка — 1м3, тух — 4 м3, фіра дров, латер -8 м3

Тютюн міряли скжутками (10 листків), папушами (30— 40 листків).

Міри яєць і фруктів – мендель — 15 штук, копа — 4 менделі.

Відомий був також “цаль” (товщина великого пальця), що відповідав загальноприйнятому дюймові (дюйм = 2,5 см). Цалями міряли товщину предмета, наприклад, “дошка на штирі цалі груба”. Похідною від назви “цаль” була “цалівка” (дошка шириною у “цаль”).При приблизному визначенні товщини користувались мірою “на всю руку”, “на три пальці”, “на чотири пальці”.

У ткацтві використовували такі назви мір: “чисниця”, “пасмо”, “моток”, “локоть”. “Чисниця” мала три нитки, у пасмо складали 30 ниток, моток мав 10 пасем.Подекуди у пасмо зв’язували петелькою 24 нитки довжиною 2,5-3 м, 20 пасем складали локоть пряжі (нитка довжиною 1500 м). Вісім ліктів (мотків) складали одну штуку пряжі або нитку довжиною 10 000 м. Великий моток ниток, який знімали з мотовила, називали “півторак”, “піторак” . Використовували ще такі міри: “пілка” (двометровий кусок полотна), “о вісем пасем” (полотно шириною 57 см), “о десять пасем” (полотно шириною 59 см), “о дванадцєть пасем” (ширина 62 см), “о штернацєть пасем” — (ширина 66 см).

Були міри, які не означали точних величин: “кусник”, “купа”, “грудка”, “пригорща”, “дуже”, “много”, “байда або пайда” (пайда хліба), “фалад” хліба. Поширеною була міра “на око”

Місяці ділили на тижні, які називали неділями. Наприклад, казали: “Дитина вже має вісім неділь”.

Отже, хто виграє корець бульби нехай знає, що то може бути як 100 кг так і 96. І ніц нікому не докажеш.

This entry was posted in Історія, Традиції and tagged , , . Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *