Author Archives: Дмитро Веселовський

Добре їсти, файно спати… …Бог здоровлє мусит дати!

Борис Явір Іскра, правдивий галичанин з Тернополя Каждий порєдний галичєнин, чи жиє він у Галичині, чи десь єнше творит свій галицкий світ довкруг, навіть на підсвідомому рівню дбає про себе. Він витворює такі умови житє, жеби лиш му дорогонькому а … Continue reading

Posted in Без категорії | Прокоментуй!

Дорогонька родинонька

Борис Явір Іскра, правдивий галичанин з Тернополя Є в життю каждого порєдного галичєнина таке понєтє, від єкого на го струдженім лицю сє з’євлєє і радісна посмішка, і гірка кривизна. То понєтє таке старе, як старий галицкий світ — ще від … Continue reading

Posted in Без категорії | Прокоментуй!

Галицкий гумор

Борис Явір Іскра, правдивий галичанин з Тернополя Каждий порєдний галичєнин гміє жєртувати. Він сипле жєртами де тра і де не тра. Но то не просто жєрти — то щира правда, чєсом гірка, чєсом солодка, но подана через жєрти. Єк ми … Continue reading

Posted in Гумор, Люди, Проза, Філософія | Tagged , , | Прокоментуй!

Ми, чоловіки, є направду прості.

1. Ми такі прості, як люфа. 2. Не розуміємо ніяких тонких натяків. Натяки на натяки також на нас не діють. Натяки навіть зроблені перед нашим носом не впливають на їх розшифровку. Жінки, просто скажіть, що хочете.

Posted in Без категорії | Прокоментуй!

Із циклу “Закарпатські образки”

 Світлана Бреславська Дід Іван такий цікавий чоловік був. Високий, худорлявий, трохи сутулий. Ходив з ціпком, а коли гнав телицю пасти, то так на горби дряпався, як молодий. Телиця бігла вперед, тоді зупинялася, чекала діда, а тоді знову бігла вперед. Так … Continue reading

Posted in Люди, Проза | Tagged , , | Прокоментуй!

Рай

Юлія Сливка, Львів в великій хаті діда старенького висить чотири образи по чотири сторони світу. такі, що наганяють на тебе страх Божий. в дерев’яних рамах. під шклом. вишиті грубим хрестиком. над ними на цвєшках – викрохмалені на цупко вишиті рушники. … Continue reading

Posted in Люди, Проза | Tagged , | Прокоментуй!

Із циклу “Закарпатські образки”

Світлана Бреславська Чистили кусаками пруття. Відкидали зелену шкірку з вербових прутиків, біле осердя, чи пак, самі прутики, складали рівненькими снопиками. На дворі було тепло, тож сиділи колом на подвірʼї, кожна підперезана великим сірим фартухом – аби не вимастити сукню. Помагали … Continue reading

Posted in Люди, Проза | Tagged , , | Прокоментуй!

* * *

Любов Проць, Дубляни коло Самбора. Всіх обійшла: корівку, пса і піч. Мед злагоди загуснув поміж нами. Корівка спить. Піч пахкає димами. Пес віддано спинається до віч. Та знають всі: розказую байки. Не все так рівно-гладко: ще душа є! У білі … Continue reading

Posted in Поезія | Tagged | Прокоментуй!

***

Світлана Бреславська на призьбі старої хати стоїть весна сумна пелехата дивна розхристана очима блискає від холоду пʼяна вбрана в останній сніг і в перший барвінок

Posted in Поезія | Tagged , | Прокоментуй!

Галичанин і смерть

Володимир Гевко, файне місто Тернопіль Зі смертю у галичан давні та дуже особливі стосунки. Галицьке memento mori починається з вибитого імені та дати народження на надгробному пам’ятнику галичанки, коли ховали її чоловіка і завбачливо одразу вибили імена двох, бо менше … Continue reading

Posted in Гумор, Люди, Проза, Традиції | Tagged , , | Прокоментуй!