Author Archives: Дмитро Веселовський

Диктатура Галичини

Галичина – се не лише стан душі. Вона не тільки в голові та крові. Кождою галичанкою та кождим галичанином ще підкеровує невидимий тріумвірат, котрий складається із диктату мови, запахів-смаків та ритуалів. Тут усе постає із них та їхніх зв’язків, наче … Continue reading

Posted in Люди, Проза, Традиції | Leave a comment

Містечковий аристократизм

Тато був старший від мами на 14 років. Мама, як тільки підвищувала на нього голос, то переходила на Ви. Тато, звертаючись до мами, починав з “дитинко”… Я дуже любив гуляти з татом містом. То був чисто галицький спацер. З льодами, … Continue reading

Posted in Люди, Проза, Традиції | Leave a comment

ТО-було тоді…

Володимир Ковцун(Владзьо). Гнилички на Тернопіллі Колись, давно, коли я ше по селі бігав в сандалях на босу ногу… Коли я тікав на ровері з хати на цілий день, і міг до вечора їсти яблука, черешні і горох(а горох – то … Continue reading

Posted in Історія, Без категорії, Гумор, Люди, Проза | Leave a comment

Про палинку

Volika Zuzak Вечір. Неділя. Сиджу і думаю, що я вам обіцяла в п’ятницю написати щось цікавого. А, так як ми минулого тижня я вам розповідала про пиво, то цього тижня сам Бог велів розказати про палинку🙂. Інтернетом багато блукає мемів … Continue reading

Posted in Без категорії | Leave a comment

Добре їсти, файно спати… …Бог здоровлє мусит дати!

Борис Явір Іскра, правдивий галичанин з Тернополя Каждий порєдний галичєнин, чи жиє він у Галичині, чи десь єнше творит свій галицкий світ довкруг, навіть на підсвідомому рівню дбає про себе. Він витворює такі умови житє, жеби лиш му дорогонькому а … Continue reading

Posted in Без категорії | Leave a comment

Дорогонька родинонька

Борис Явір Іскра, правдивий галичанин з Тернополя Є в життю каждого порєдного галичєнина таке понєтє, від єкого на го струдженім лицю сє з’євлєє і радісна посмішка, і гірка кривизна. То понєтє таке старе, як старий галицкий світ — ще від … Continue reading

Posted in Без категорії | Leave a comment

Галицкий гумор

Борис Явір Іскра, правдивий галичанин з Тернополя Каждий порєдний галичєнин гміє жєртувати. Він сипле жєртами де тра і де не тра. Но то не просто жєрти — то щира правда, чєсом гірка, чєсом солодка, но подана через жєрти. Єк ми … Continue reading

Posted in Гумор, Люди, Проза, Філософія | Tagged , , | Leave a comment

Ми, чоловіки, є направду прості.

1. Ми такі прості, як люфа. 2. Не розуміємо ніяких тонких натяків. Натяки на натяки також на нас не діють. Натяки навіть зроблені перед нашим носом не впливають на їх розшифровку. Жінки, просто скажіть, що хочете.

Posted in Без категорії | Leave a comment

Із циклу “Закарпатські образки”

 Світлана Бреславська Дід Іван такий цікавий чоловік був. Високий, худорлявий, трохи сутулий. Ходив з ціпком, а коли гнав телицю пасти, то так на горби дряпався, як молодий. Телиця бігла вперед, тоді зупинялася, чекала діда, а тоді знову бігла вперед. Так … Continue reading

Posted in Люди, Проза | Tagged , , | Leave a comment

Рай

Юлія Сливка, Львів в великій хаті діда старенького висить чотири образи по чотири сторони світу. такі, що наганяють на тебе страх Божий. в дерев’яних рамах. під шклом. вишиті грубим хрестиком. над ними на цвєшках – викрохмалені на цупко вишиті рушники. … Continue reading

Posted in Люди, Проза | Tagged , | Leave a comment