Антоній Кемпінський – cамарянин сучасності

(стаття написана на основі наукових праць А. Кемпінського, польських друкованих та інтернет-видань)

 

“Отче наш …” Читаючи кожен день цю молитву ми навіть не завважуємо, що на початку є слово: “Батько …”. Навіть коли апостоли почули його в перший раз, це було щось незвичайне для них. До тих пір зверталося до Бога тільки: «Господи наш», але навіть це говорилося рідко,  тому що слово “Бог” було забороненим словом.  Не можна було то слово вживати  простим людям, а тільки  первосвященикам. Але, Христос говорить апостолам: Ви будете молитися “Отче наш”.

… Можна бути різним батьком. Коли мова йде про батьківство, розповім вам про людину, яка ніколи не була батьком в буквальному сенсі слова. Він одружився, але в шлюбі не було дітей. І все ж він батько для багатьох людей. Я маю на увазі, Антонія Кемпінського. Хто був Антоній Кемпінский? Він був лікарем, але лікарем від специфічних захворювань, від хвороб психічних. Ми знаємо, що це важкі хвороби. І нема межі, яка розділяє, де хворіє тіло, і коли починає хворіти душа, і ніхто не знає з чого почати: спочатку робити зцілення душі чи зцілення тіла. Він був батьком для вільних в Бозі людей…»

З проповіді  ксьондза Йозефа Тішнера.

 

То хто ж такий Антоній Кемпінский? Людина з світовим ім’ям, професор, видатний психіатр, філософ, оригінальний мислитель, гуманіст, автор близько 170 наукових праць. На основі його концепції «інформаційного метаболізму» (обміну), що пояснює закономірності стабільних стосунків поміж людьми виникла наука соціоніка, яка охоплює сфери застосування: педагогіку (вивчення взаємодії поміж викладачем та студентом/учнем, проблеми засвоєння навчального матеріалу), сімейне консультування (шлюб та розлучення, проблеми віку), кадрове консультування (професійна орієнтація, сумісність в колективі, стратегія підприємства на базі типів співробітників), фундаментальні наукові дослідження (математичне моделювання, генетика, психофізіологія, морфологія — зовнішні параметри соціонічних типів), психологічні ігри та тренінги. За працю «Освенцім»(31 том) був двічі (1993 та 1994 рр)номінований на Нобелівську премію миру.І ще багато іншого. Для нас це має бути особливою гордістю – все це про нашого земляка, про людину, яка народилася в Долині.

Антоній Ігнатій Тадеуш Кемпінський народився 16  листопада 1918 року в сім’ї юриста Тадеуша Кемпінського. Родина походила з старовинного польського роду і належала до шляхетного гербу  Несобія і корінням сягала періоду Казимира Великого. Мама, Ванда, також походила з шляхетного роду Турчиновичів-Сушицьких.  Батько Антонія на той час займав пост старости Долини. Але ніколи Антоній не хизувався своїм походженням, а завжди підкреслював, що людину характеризує лиш її досягнення, а не походження чи багатство. Перший рік життя Антонія пройшов в складний час, йшла українсько-польська війна 1918-1919 рр. Його немовлям два рази захоплювали в заручники українські вояки. Перший раз визволила його няня-українка, а другий раз малого Антонія обміняли на двох українських офіцерів. Доля ніби відразу показувала про непросте життя майбутнього професора.

Після війни, Тадеуш Кемпінський займає пост старости в Новім  Сончі. Після травневого перевороту 1926 року він, як людина для якої право було понад усе, виступає проти політики Пілсудського і йде у відставку.

Шкільні роки Антонія Кемпінського пройшли в Новім Сончі, а потім він навчався найкращій польській гімназії імені Бартоломея Новодворського в Кракові, в класі класичного профілю, де були закладені основи його майбутньої ерудиції.  5 червня 1936 року здав «матуру»(екзамен по закінченню гімназії) і як один з найкращих учнів отримав перстень з гербом Новодворського «Наленч»- нагороду за видатні успіхи в навчанні і в знак визнання його високих моральних якостей.

Студії медичні, розпочаті на медичному факультеті Ягеллонського університету, були перервані після третього курсу навчання початком Другої світової війни. Молодий Кемпінський пішов добровольцем в польське військо, брав участь в боях з фашистами, був взятий в полон і інтернований в концентраційний табір Леві в Угорщині. Після втечі з табору дістався до Франції і знову вступив до частин Війська Польського, які воювали на стороні французів. Після капітуляції Франції, ще з багатьма поляками через Піренеї перебрався в Іспанію, де знову потрапив до концентраційного табору Міранда де Ебро. В таборі перебував з 1 жовтня 1940 року по 20 березня 1943 року, де пройшов і тортури і знущання  охоронців. Але вже тоді почав дослідження в галузі психології і психіатрії.

Після вдалої втечі з концтабору, в червні 1943 року, через Гібралтар вирушив до Великої Британії. Так сталося, що в цей час вбили генерала Сікорського і на похороні в Гібралтарі Кемпінські був одним з тих, хто ніс труну з тілом генерала. В Великій Британії він поступив в школу військових пілотів, але  після першого вильоту на завдання з інструктором, Антоній зрозумів, що не зможе стріляти по людях. Він навіть не міг посадити літак на аеродром. Його визнали непридатним до військової служби.

Від січня 1945 року до кінця 1946 року студіював медицину на польському факультеті в Единбургу і після закінчення навчання отримав диплам лікаря і проходив лікарську практику в різних англійських лікарнях.

До Польщі і Кракова Антоній Кемпінський повернувся 27 липня 1947 року, де почав працювати  в психіатричній клініці неврології  Ягеллонський університету, а потім на  кафедрі психіатрії Медичної Академії. З 1961 року був  там викладачем, а з 1963 – доцентом.  Вже в п’ятдесяті роки став цікавитися проблемами вязнів Освенціму. Разом з групою науковців взяв участь в клінічних дослідженнях і лікуванні колишніх в’язнів концтаборів, в основному, Аушвіц-Біркенау. Спільно з іншими вченими був ініціатором видання “Огляду Медичного – Освенцім”. В результаті досліджень і статей, присвячених цій темі Кемпінським було написано працю «Ритм життя» і «Роздуми про Холокост» (видану в 2005), де були розміщені публікації листів, написаних під час перебування автора в іспанському концтаборі. З 1 лютого 1970 року завідував кафедрою психіатрії, а в 1972 році отримав звання професора. Кемпінський читає лекції для студентів- психологів Ягеллонського університету, користується великим успіхом і симпатією студентів.

Антоній Кемпінський був глибоко релігійною людиною, що вплинуло на його систему цінностей та інтерпретації медичної думки. При контакті з хворим сповідував християнську заповідь любові до ближнього, визнаючи людину та її гідність як найвищу цінність. Глибоко гуманістична робота Кемпінського зробила неоціненною вплив на суспільне сприйняття і розуміння психічних захворювань. В психіатричній клініції впровадив основи терапіїі. побудовані на принципі «відкритих дверей» і впроваджує сучасні методи психотерапії. Власним прикладом впроваджував основи гуманістичної психіатрії, побудованої на основі поваги до душевно хворих. Безгранично відданий своїм пацієнтам, став прикладом ідеального лікаря, справжнім Самарянином сучасності.

Він опублікував близько 170 наукових праць, у тому числі дев’ять разів перевидані книги: «Психопатологія неврозів», «Ритм життя», «Шизофренія», «Меланхолія», «Психопатологія», «З психопатології сексуального життя», «Переляк», «Основні поняття сучасної психіатрії» та «Пізнання хворого». Особливо хочу звернути увагу на працю Кемпінського «Психопатологія влади», її варто прочитати всім, а особливо тим, хто хоче бути при владі. Книги професора Кемпінського, за винятком «Психопатології неврозів», опубліковані після його смерті, стали, так би мовити, інтелектуальною бібліїєю, а також сприяли розумінню  психіатрії  непрофесійних читачів. На  його книгах виростають все нові і нові  покоління лікарів і психологів.

Антоній Кемпінський був нагороджений Лицарським Хрестом Ордена Відродження Польщі, Золотим Хрестом за заслуги  та медаллю За зразкову роботу в галузі охорони здоров’я. Ім’я Кемпінського носить психіатрична лікарня в Ярославлі і одна з вулиць у Кракові. Після смерті його дружини Ядвіги помешкання Кемпінських-Клодзінських перетворюють в хостел для психічно хворих. На протязі багатьох років особа лікаря Кемпінського в пантеоні найвидатніших постатей Кракова. Його наукові досягнення, публіцистика, і перш за все відношення до психічно хворих, вносять значний вклад у розвиток духовної культури в світі.

Він помер від раку крові у Кракові, 8 червня 1972 року і був похований на кладовищі Сальваторськім під Курганом Тадеуша Костюшка. Траурна церемонія прощання з Антонієм Кемпінським пройшла під керівництвом Кароля Войтила, архієпископа Кракова, майбутнього Папи Римського Івана Павла ІІ.

This entry was posted in Історія, Люди, Професії and tagged , , . Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *