Жнива

– Вже не думав, що побачу колись справжнього комбайна, – з такими словами звернувся до мене восьмирічний хлопчик з Яворова.  Виросло покоління сільських жителів, які в своєму житті не бачили комбайн. Це страшно. В той час коли в світі є нестача продовольства, в нас заростають деревами, кущами, бур’янами землі, які в інших країнах давали б врожаї. Пригадується така подія в Дуброві на початку дев’яностих. З мітингу з Долини приїхали декілька чоловіків і зайшли в магазин, а так як покупців було багато, то і мітинг продовжився. Один чоловік сказав, що ми як прийдемо до влади то зробимо як «за Польщі». Його мрія збулася, ми повернулися в 90-х до обробітку землі  на сотню років назад. Коні, сапки, лопати, ціпи. Світ пішов вперед в сільськогосподарському виробництві, лиш ми розвалили, розікрали все те що було і почали завозити продовольство з-за границі. Смалець в Польщі виявляється смачніший ніж в Україні. Сумно.

В думках вже ніколи не було, що доведеться мені згадати юність і брати активну участь в зборі врожаю в якості помічника комбайнера. Мій односельчанин і товариш, Володимир Ковальчук, чотири роки тому купив невеликий шведський комбайн «Вольво». Я тоді його запитував, для чого він йому, будівельнику. Володимир з усмішкою відповідав, що їсти хочеться постійно і йому, жителю села, потрібно і зернові сіяти, а для того щоб не молотити ціпом, то купив комбайн.

З практики знаю, що для потреб сім’ї в м’ясі, яйцях і молочних продуктах потрібно приблизно від 1 до 2 т зерна. Для цього потрібно в наших краях засіяти зерновими від 30 до 50 арів землі. Це не є багато і не вимагає великих затрат фізичної сили і вкладені кошти повернуться, але основною умовою є обмолочення  зернових з допомогою комбайна. Інакше можна так намахатися ціпом, що більше ніколи не захочеться мати  зернові в господарстві.

Минулого року жителі навколишніх сіл,  почувши про комбайн в Дуброві, почали більше сіяти хто пшеницю, хто ячмінь, жито, овес. Тому до цього літа Володимир Іванович добре підготував комбайн, щоб без проблем провести збір зернових не лише в себе, але й допомогти іншим. Так як я перебуваю у відпустці і є вільний час, тому «впросився» до Ковальчука поїхати з ним на один день подивитися як працює комбайн. Спочатку думав дійсно  на один день, але процес жнивування мене «засмоктав»,  мені пригадалися юні роки коли я працював  в колгоспі помічником комбайнера. Так я був на жнивах в 4 селах (Солуків, Рахиня, Якубів та Яворів) і в Долині, старався говорити з людьми про господарку,  тому хочу поділитися певними спостереженнями.

Найперше хочу відзначити  низьку агротехнічну культуру виробництва, яка є основою в досягненні високої врожайності. Це і неправильна підготовка грунтів під посів, і неякісний посівний матеріал, і практично відсутній догляд за посівами в період їх росту та дозрівання. Відсутнє внесення мінеральних добрив, а також засобів захисту рослин і боротьба з бур’янами. Тут, на мою думку, проблему можна вирішити в поширенні інформації та навчанні селян, що мали би робити спеціалісти з с/г виробництва, а також підприємці які торгують насінням, добривами і т.п.  Гостра проблема стоїть з посівним матеріалом. Селяни сіють те, що продається на ринку або на гуртових базах. Але на превеликий жаль з такого зерна високих врожаїв досягнути не можливо. Навіть, коли ви купили сортове насіння, то не завжди з нього можна отримати хорошу віддачу. Проблема в тому, чи це насіння є районованим для наших грунтів і місцевості. Для прикладу, в Рахині один газда засіяв поле сортовою пшеницею, але він сам признав, що вона не для нашої місцевості, тому врожайність була значно нища від очікуваної. Заїжджаємо в поле іншого рахинця, а стебла аж вгинаються від ваги колосся. Я відразу запитав який це сорт і де чоловік купляв таке насіння, а він відповідає, що про сорт не знає, а насіння купив на базі. Шкода, що посіяно було мало – близько 10 сотих.

Також хочу відзначити кращий загальний результат по врожайності в Якубові в відношенні до інших сіл. Тут  в середньому виходило по 35-45 центнерів з гектара, лиш проблема в тому що ніхто такої площі в один гектар не засівав, а так від 2 сотих до 60. А це велика проблема для комбайна. Ми з В.Ковальчуком порахували, що на переїзд від однієї до іншої діляночки ми витрачали від 40 до 60 відсотків загального робочого часу. При такому положенні використання потужної техніки просто неможливе. Але висновок з цих жнив однозначний – наші землі можуть давати хороший врожай і ми в районі можемо бути забезпечені зерном власного виробництва. Тільки треба працювати. І не лише селянам.

Крім проблем з зерновими я спостерігав і за людьми, за їхньою поведінкою, за відношенням до односельчан, за їхньою чесністю. Хочу відзначити жителів Якубова і Рахині за їхнє толерантне ставлення один до одного, готовність допомогти сусідам і їхню чесність. Чесність і порядність ми перевіряли з Володимиром Івановичем тоді, коли запитували скільки арів в газди ми обмолочували. Люди не знали, що на комбайні стоїть невеличкий комп’ютер, який визначав площу скошеного і обмолоченого, тому було цікаво слухати версії площ власних полів. Якщо в Рахині люди точно знають площі поля, в Якубові могли навіть називати більшу площу ніж було направду, то в Солукові майже кожен старався на 1-3 соті зменшити. Пан Ковальчук людина спокійна, тому кивав для згоди головою і казав, що не хоче щоб нас проклинали. Але найгірша ситуація була в Яворові. Тут старалися зменшити свої «володіння» майже на половину. Я прошу вибачення в чесних людей, вони не винні що живуть серед інакших.

Дуже вдячний одному газді з Якубова  за частування народною горілкою. Нехай ховаються світові бренди, такої самогонки треба спробувати. А робив він її на винограді. Смакота. Випив – не пече а через деякий час починає гріти. Ну чисто – правдивий коньяк.

Також став свідком містичних подій. Зразу пригадалися гоголівські відьми, які літали на мітлах. І дві жінки в  одному із названих сіл так подивилися на комбайн, після того коли Володимир не хотів їхати зразу на їх ділянки, а пообіцяв пізніше, по порядку, що комбайн довго стояв як вкопаний і ніяк не можна було пояснити миттєву зупинку і поломку. Так що жителям навколишніх сіл варто дивитися в місячні ночі на небо, то може і побачать цікаві польоти на мітлах деяких жіночок.

Я також вдячний Володимиру за  екскурсію по таких чарівних куточках району, де я ніколи не був.  Дійсно благодатний і красивий наш край.

This entry was posted in Люди, Природа, Професії, Техніка and tagged , , , , , . Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *