З Днем народження Світ. З Новим роком.

Усі ми звикли, що Новий рік – це зима, ялинка, Різдво, і вітати друзів із цим святом у вересні нам видається недоречним. Однак саме 14 вересня початок нового року відзначає вся Східна церква візантійського обряду, а отже, і православні, і греко-католики саме в цей день розпочинають літургійний рік. А ще,згідно священних книг, Бог створив наш світ. Отже, з Днем народження Світ.

З історії

Звичай святкувати Новий рік у вересні, після збору врожаю, має дуже давню традицію. На вересень (за місячним календарем – тісей), припадає свято Нового року у євреїв. У ці дні вони згадують створення світу Богом, описане в книзі Буття. Докладніше про запровадження цієї традиції розповідає книга Левіт. До речі, 29 вересня євреї святкуватимуть початок 5772 року від створення світу.

У вересні, в часі достигання врожаю, римські імператори проголошували індикт – дослівно “проголошення” або “податок”, а весь складний 15-річний податковий цикл називався індиктіон.

1 вересня 312 року візантійський імператор Костянтин Великий, перемігши Максентія, дарував християнам право вільно сповіду¬вати свою віру. В пам’ять про це І Вселенський собор 325 року постановив вести відлік року від 1 вересня як дня “свободи християнської”. Святі отці наповнили поняття “індиктіон” новим змістом: християни мають жити за Христовим індиктіоном – Його заповідями, і віддавати належне Спасителю, а не земним правителям. Річне богослужбове коло з того часу починаємо у вересні, а перший його день має назву “Початок індикту”.

Оскільки Церква й освіта були тісно пов’язані, то і навчальний рік у школах бу¬ло логічним починати

1 ве¬ресня. Навіть із перенесенням державного Нового року на 1 січня, Церква і школа донині зберігають традицію починати новий рік у вересні.

Логіка церковного року

Протягом століть Церква наповнювала церковний рік змістом. Центральне місце і значення посідає в ньому Ісус Христос та його відкупительна дія і Пресвята Богородиця. Тож маємо 12 головних празників. Обрамлення цього циклу постає із богородичних свят, першим у церковному році маємо Різдво Богородиці, далі – Введення у храм, Її присвяту Богові, останнім – Її Успіння, адже саме через Неї у світ прийшло спасіння, через Її смиренність і віру, і саме Вона у Своєму переході до вічності залишається нашою заступницею.

Центром усього літургійного року є Христос. Тут маємо два своєрідні цикли. Перший пов’язаний із Його приходом у світ – Благовіщення, Різдво, Обрізання, Стрітення – бачимо тут певну хронологічну символіку.

Також у цьому циклі маємо і Богоявлення, або Йордан, як прийнято називати в народі, – празник, в який згадуємо день, коли Христос вийшов на проповідь, на звершення Свого служіння Словом.

Інший цикл пов’язаний з Його відкупительною дією, смертю та воскресінням – в’їзд у Єрусалим, Велика п’ятниця, Світле Воскресіння, Вознесіння, Зіслання Святого Духа.

Незадовго до завершення церковного року маємо також празник Преображення ГНІХ, святкуючи який, ми сподіваємось на наше преображення в Господі Христі.

Кожну неділю ми святкуємо як малу Пасху, вказуючи на вирішальне значення для нашого спасіння Христової жертви і Його Воскресіння як початку для нас вічності з Богом.

Окрім того, впродовж року ми звершуємо також пам’ять пророків, апостолів, мучеників, подвижників та інших святих, які своїм життям свідчили вірність Христові та Євангелію. Кожного дня Церква вшановує одного або кількох своїх дітей, які для нас є взірцями для наслідування, закликом до святості та досконалості.

Духовне значення

Християнські свята мають інший вимір, ніж наші земні. Тому треба пам’ятати, що, святкуючи, ми не відзначаємо річницю якоїсь події, тобто Різдво не є днем народження Христа, а намагаємося відкрити її значення для нас сьогоднішніх, актуалізувати цю подію, дати їй життя в нашому часі. Цілий літургійний рік побудований так, щоб ми, беручи в ньому участь, наближувалися до Христа, могли краще пізнати та оцінити Його жертву, зрозуміти, чого Він хоче від нас, до чого кличе.

Усі свята, які ми маємо впродовж року, потрібні найперше нам. Бог не вимагає від нас ані, щоб ми нічого не робили в ці дні, ані, щоб в якийсь особливий спосіб святкували. Він пропонує нам день відпочинку, день для духовної поживи та зростання. Дає нам можливість пізнати себе, наблизитися до Нього, за словами великого православного богослова Олександра Шмемана, через участь у святій Літургії увійти в Царство Небесне та вже тут на землі пізнати життя майбутнього віку.

За матеріалами: Львівська пошта

This entry was posted in Історія, Традиції, Церква and tagged , , . Bookmark the permalink.

Comments are closed.