Робота в саду

Рання весна – найкращий час для обрізування плодових дерев. Завдяки цьому агрозаходу садовина не тільки матиме правильну форму та густину, а й позбудеться багатьох шкідників, які зимують на соому гіллі.
Згадане “хірургічне” втручання слід робити проводити тільки до настаня активного сокоруху. Спочатку беруться за яблуні, бо вони легше, ніж інші дерева, витримують приморозки ( на дворі може ще несподівано похолодати). Потім приступають до сливи, груші, вишні тощо.
Перш за все треба видалити висохлі, хворі та пошкоджені гілки, чимало яких оплутані павутинням (а це гнізда шовкопрядів та інших шкідників). Отирманий хмиз відразу ж винесіть за межі саду та спаліть. Таким чином вдається уникнути поширення недуги.
Одночасно з цим вирізують і загущене гілля,а також те, що переплітається і заважає рости сусідам. У проріджену крону більше потраплятиме світла, внаслідок чого вона формуватиме якісніші плоди. І треба “прополоти” не лише нижню частину дерева, як це часто роблять. Найбільшого прорідження потребує саме середина і маківка садовини. Тому у цій роботі вам буде необхідна драбина чи інше пристосування.
Разом із проріджуванням проводять і формування крони. Зокрема, слід звернути увагу на пагони-вовчики, які з’являються на стовбурах та основних скелетних гілках. Ці новоутворення надзвичайно швидко ростуть. Деякі господарі повністю зрізують їх -, так само, як у молодих неродючих дерев. Однак цього не варто робити. Вовчок ліпше переробити на плодоносну гілку. І це не дуже складно. Першого року його кронують, тобто видаляють верхню частину пагона. Через рік обрізають над нижнім найбільш сильним боковим розгалуженням… Як наслідок, згаданий “дикун” припиняє неконтрольований холостий ріст і стає плодоносним.
Звісно, чимало значить і сама техніка обрізання. Зокрема, найкраще підходити до дерева із південного боку. Тоді сонце не заважатиме працювати. До того ж більшість гілок буде направлена просто до вас, що суттєво полегшить роботу.
Велике значення має й інструмент. Як пилка, так і ніж та секатор повинні бути дуже гострими, інакше на стовбурі залишаться “кусані” рани, які згодом погано заростають.
Важливо й таке: на стовбурі не потрібно залишпти довгих пеньків. Гілку зрізують на кільце, тобто до кільцевого потовщення. Це фактично повне видалення непотрібного пагона. Однак така операція має проводитися з максимальною обережністю – аби уникнути задирок кори й інших пошкоджень.
Особливо будьте уважні при ампутуванні довгих гілляк, які можуть впасти й пошкодити крону чи кору стовбура. Аби уникнути подібного, їх вирізабть у два етапи. Спочатку пиляють верхню частину, залишаючи невеликий пеньок. Згодом його видаляють окремо, починаючи підпилювання біля самого стовбура. Відтак зріз зачистіть гострим ножем і замастіть садовим варом або олійною фарбою. Останнє треба робити відразу після спилювання, бо через 4-6 годин ваша праця буде марною – за такий час до ран можуть потрапити спори грибків.

This entry was posted in Сад and tagged . Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *