Пустеля для кожного

Крамеро. Ґжеґож Крамер, єзуїт (Польща)

Ісус пішов в пустелю відразу після хрещення, під час якого Отець публічно оголосив, що цей чоловік, який стоїть перед присутніми там людьми, є Його Сином. Здавалося б, що після такого рекламної акції краще йти прямо до виконання місії. Але Він йде в пустелю. Щоб бути на самоті і постити.
Реальна пустеля це боротьба. Жара в день, холод в ночі, відсутність комфорту і скрізь панує стихія. Перебування в пустелі не є приємним, та й Ісус не йшов у відпустку. Йшов довідатися, що відчули там всі інші. Страх за життя, відсутність їжі і пиття, випробовування самотності. Там немає ніяких соціальних та інших підтримок, там проявляється крихкість буття.
Господь Ісус на початку посту дає нам підказку. Ідіть в свою пустелю. Створіть її в першу чергу. Створіть місце, час, у якому не буде опори, підтримки інших. Будете самі, до відчуття болю. Чому пустеля? Щоб зберегти дистанцію. У нас є певний простір, в якому, як нам здається, без нас все розвалиться. Не шукаймо поганих чинників, від яких ми повинні вирватися на свободу. Це не так, мова йде про добрі справи, які заповнюють наше серце добром.
Кожен з нас схильний до спокуси. Це спокуса того, що Бог перестає бути улюбленим нами серцем і душею. Ми схильні не любити себе та інших. На кожному рівні. Це спокуса всюдисущого егоїзму. Враховується тільки власне я, мої потреби, мої бажання, мрії. Все в ім’я красивого гуманізму. Це спокуса, щоб говорити, що Бог має служити мені і моїй людськості. На кінець прийде розчарування, що немає ніякого Бога. Не існує в такому вигаданому світі
Ось чому ми повинні створити пустелю (уявну) і до неї йти. Для відновлення порядку. Щоб побачити, що в ім’я добра ви можете зробити собі та іншим пекло на землі. Що важливо, ви повинні піти до неї особисто, а не відправляти свою сім’ю та інших людей. Ні, це не той шлях. Самому треба йти. Пустеля це місце, яке втомлює, бо тиша, самотність, відсутність стимулів, але яке відновлює сили. Саме в такому місці, здавалося б неприємному, уловлюємо відстань до нашого я та до іншої людини. Чому так? Просто, щоб повернутися до самого себе та до інших людей, але вже іншим.
Перебування в пустелі пов’язано з сильною атакою зла. Кожна людина, яка подорожує пустелею є його ціллю. І це ще одна важлива річ, що потрібно зробити в пустелі. Повернутися до розуміння, що зло реальне. Це не казковий, вигаданий персонаж. Це також було в бутність Ісуса в пустелі. Ісус боровся не тільки зі своїми людськими слабостями, але боровся з злим противником. Зло настільки несамовите в боротьбі з Ісусом, що воно починає дошкуляти і його оточенню. Під час перебування в пустелі Ісуса, було схоплено і страчено невинну людину – Івана Хрестителя. Людину дуже близьку до нього. І це може варто пам’ятати, коли ми відчуваємо такі ж дивні обставини навколо себе, дивні події, які не мають сенсу, нелогічні. Ми задаємо питання про те, що відбувається навколо, і не отримуємо ніякої відповіді. Так, диявол не завжди вмішується на якійсь дивній подія в нашому житті, але треба пам’ятати, що постійно бореться з нами і бореться за нас.
Пустеля, відхід, відстань, очі відкриті не тільки на фізичне, але дивляться глибше. Але варто пам’ятати, що насправді все скінчиться добре. Іноді речі можуть виглядати так безнадійно, як виглядала затоплена Земля в часи Ноя. І все ж, прийшов час Нового Завіту, прийшов час побачити кольори веселки. Ознаки того, що Бог є з людиною.
Це Слово Господа на цьому тижні. Першого тижня тих, хто йде в напрямку Великого Дня.
Без пустелі Воскресіння тільки прекрасний фольклор.

Переклад з deon.pl Д.В.

This entry was posted in Grzegorz Kramer SJ, Єзуїти, Віра, Філософія, Церква and tagged , , , , , . Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *