Про святкування іменин (Дубровські побрехеньки)

(Всі події та імена вигадано. Прошу до автора не чіплятися тих,  хто себе впізнав. То величезна випадковість. При згаданих подіях ніяка скотина не постраждала, так що активістів з захисту тварин також прошу не турбувати)

– Ну, ще по одній і розходимося. –  промовив Ілліч і я взявся наливати всечесній компанії вже десь з п’ятий раз «на коня». Випили, закусили залишками їди і тільки яворівський приймак Стефко, не випускаючи упаковки з майонезом з рук, зумів собі спорудити багатоповерховий бутерброд і наминав, аж за вухами ляскало. Нам  вже не хотілося навіть говорити ні про роботу, ні про жінок. Ми про політику зразу пропустили, бо там такий сморід, а сьогодні свято, тому не псували собі настрою. Спочатку про роботу, а потім зразу про жінок і все. Про політику ні слова. А святкували мій день іменин, або як кажуть День Ангела або Святого, в чию честь мене нарекли. За совітів мені було добре, це свято співпадало з «красним днем календаря» і я собі спокійно дома приймав гостей. «За України» святкуванням моїх іменин розтягується в часі і в просторі. Святкую і з колегами по роботі і з тими хто зайде на «огоньок» вечерком на самий день іменин, а також дома на вихідні з родиною і друзями, які не змогли бути в основний день.

– А тепер йдемо на каву,- дав команду дорогий Ілліч, як найстарший з компанії. Але в мене і Ігоря почався нервовий сміх, що решта компанії аж підозріло на нас подивилися. Ми дуетом почали відказуватися від походу на каву, на що Ілліч завірив всіх, що кава з нього. Ми з Ігорком «затєлисі мов тупа сокира» і від такої пропозиції відмовили і всіх інших. Тому я щасливо потрапив майже вчасно, до приходу гостей, додому і продовжив вже іншій компанії святкування іменин.

А тепер про те, чому я був противником «піти на каву». На пам’ять  приходить  подібне святкування більш ніж десятилітньої давності.

Зібралася дуже файна і поважна компанія: Мільцьо, Василько, Іван, Ігорко і ваш покірний слуга – головний винуватець забави. Ми  так культурно посиділи, що були майже тверезі і говорили тоді і про роботу (ну дуже багато), і про політику (до крику), і всім жінкам  обмили кості. Всі з розумінням поставилися до того, що мені треба додому, бо гості будуть, а я ще маю і продовольство доставити, бо в холодильнику миша повісилася, так як основний баль буде аж на вихідних. Через пару днів. Тоді друзі мене почали проводжати і… Тут Омелян промовив те, чого я тепер боюся мов атомної войни – «Ну ще по каві і по хатах!»  В «Мячику» було забито любителями спорту, в інших закладах громадського харчування іншими любителями, але ми все таки знайшли місце «попити кави» в «Нафтовику», в тому що ближче до кільця.  Замовили каву, ну і як ведеться і до кави. І понеслося. «Напрасно старушка ждьот сина дамой», так можна перефразувати чекання дома на іменинника гостями і дружиною. Пропав. Згинув на каві, мов сніг у маю. А телефонів мобільних тоді ще не було, і на якому полі битви і де пропадав іменинник для домашніх була велика загадка. Дзвони, жінко хоч по дротях, хоч в рельсу – «Абонент недоступний і всьо». То тепер, ще не встигне хлоп сісти в компанії і підняти чарку, як мобільник розривається і ніжний голосок жінки відбиває всю насолоду від ще непочатого спілкування в вузькому колі друзів. Розбив би, але шкода.  Але повернемося до подій того веселого вечора десятилітньої давності. Забава йшла на повну катушку. Василько з Мільцьом виявляється були в нашій компанії великими танцюристами і не пропускали ні одного танцю, запрошуючи всіх одиноко сидячих жінок і видавали такі «па», що теперішні «танці з зірками» то є ніц . Іван який сидів на торці столу, тримаючи його  обома руками, щоб часом не втік, виголошував  високоінтелектуальні «речі» мені і Ігорчикові, який скрутився калачиком на стільцях, мирно посапував. А година була така, що за москалів «брехунець» починав грати гімн. Дякувати Богу, на той час не було в ресторані сек’юріті, бо були би дістали файних копняків. А на благання поварів і офіціанток компанія не зважала, а навіть навпаки, наші завзяті танцюристи почали брати до танцю і поварів і офіціантів, не даючи при тому вимкнути магнітофон. Десь пів на першу ночі, я вже допомагав працівницям ресторану спроваджувати друзів, але то було не так просто. Ігор просив його не рухати, бо йому тут дуже файно спати, а офіціантка сміючись, питала чи не хоче та мала бородата дитина цицьки, бо як спить то то губами цмокає.  Василь з Омеляном танцювали вже навіть самі. А Іван вів переговори з офіціантами.

–          Каву давали? – строго питав він.

–          Давали, давали. Смоли би тобі дати, а не кави. Вступайся вже додому – відповідали майже плачучи офіціантки.

І тут прозвучала з уст Івана фраза, яку я не можу забути по нині.

– А голубців ще не було! Поки не дасте,  додому не піду!- сказав Іван і ще міцніше вхопився за стіл.

І все таки з моєю допомогою  жіночкам вдалося випхати цю прекрасну компанію за межі закладу.

Благо Ігор живе поруч з рестораном, тому після міцного сну, взявши правильний курс на хату, полегенько пішов додому. Василя прийшлося доставляти по повному сервісі «До дверей»,  дзвонити і швиденько втікати, щоб не попасти під гарячу руку його дорогої дружиноньки. Потім довге прощання з Омеляном і після доставки додому Івана, я з почуттям виконаного обов’язку, десь о четвертій годині ночі з продукцією для гостей потрапив додому.

Описувати, що було дома не буду і не хочу. Нехай ваша уява сама домалює різні варіанти. Але від того дня на свої іменини вчасно приходжу додому і в щасливому сімейному колі зустрічаю гостей. А каву також перестав пити – відверло.

This entry was posted in Гумор, Люди, Проза and tagged , , , . Bookmark the permalink.

2 Responses to Про святкування іменин (Дубровські побрехеньки)

  1. Someone necessarily assist to make critically posts I would state. This is the first time I frequented your website page and to this point? I surprised with the research you made to make this actual post extraordinary. Fantastic task!

  2. Good write-up, I am regular visitor of one¡¦s site, maintain up the excellent operate, and It is going to be a regular visitor for a lengthy time.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *