– Приїдь в неділю до костелу. – десь за пару днів до Спаса зателефонував мені ксьондз Кшиштоф і після уточнення про час, я зрозумів що можна на протязі дня. Тому я спокійно пішов на Богослужіння в православну церкву, дочекався освячення дарів саду і вже після всього поїхав в Долину. Планував ненадовго. Але, під’їхавши до костелу в Старій Долині, я зрозумів, що швидко я додому не повернуся, бо тільки почалася меса – католицьке Богослужіння і мені потрібно дочекатися кінця відправи. Що мене здивувало – це велика кількість дітей і молоді, багато з яких були одягнені в польські та українські народні строї. І вся відправа була присвячена дітям і молоді, їх успіхам в релігійному, мистецькому та спортивному житті. Я також долучився до тих молитов і під склепінням польського костелу лунали і мої, та і не тільки, українські молитви і через шпиль вежі ця польсько-українська суміш відправлялася до вух Бога. Після проповіді отця Кшиштофа я розумів, що потрапив на відкриття ІV Парафіяди дітей та молоді Львіської архідієцезії. Але що таке я тоді і не уявляв. Після закінчення меси був урочисто запалений вогонь Парафіяди та освячено нагороди – кубки та медалі для учасників. Також отець Кшиштоф освятив і фрукти, які були принесені до костелу. Після служби я підійшов до ксьондза , але він лише встиг мені сказати «Дивися, потім поговоримо» і заклопотаний продовжував займатися початком концерту присвяченому відкриттю Парафіяди. І я за багато років знайомства з отцем, побачив його в якості прекрасного ведучого і в якості співака, і навіть танцюриста – ноги отця Кшиштофа самі танцювали коли на сцені діти виконували народні танці. І дякуючи польському ксьондзу в цей день я наслухався стільки українських пісень і побачив народних танців, що центральні канали українського телебачення за рік не показують
Розмови в цю святкову неділю в нас не вийшло, бо отець був настільки зайнятим, що мені було ніяково відривати його від справ, а після концерту – обід для дітей і гостей і відразу підготовка до дитячих спортивних змагань. Отець Кшиштоф бігав, переживав чи всі наїлися, але чи сам він встиг поїсти я не бачив. Але очі отця світилися радістю і любов’ю до всіх учасників дійства, а також я бачив в них ту велику енергію і ентузіазм з яким він робив кожну справу. – Так буде цілий тиждень, ти головне дивися, а потім поговоримо, через тиждень, – сміючись говорив мені отець і біг дальше, бо вже перекваліфікувався в головного суддю ігор.
Наступна зустріч відбулася випадково на святі Державного прапора біля держадміністрації. Ксьондз Панасовєц був не один , побачивши мене ця групка пішла на зустріч. Так я познайомився з гостями з Варшави: ксьондзом Томашем, помічником о. Марека Кудаха(Президент правління Асоціації Парафіяда ім. св. Йозефа Каласанцюша) та пані Марією Куєль, керівника програм, які відносяться до діяльності Асоціації на теренах колишнього СРСР. Від них я довідався про діяльність Асоціації Парафіяда та з особливою любов’ю вони відзначили учасників з нашої Долини, які на 24 Варшавській Парафіяді здобули 33 медалі. Також від них я довідався про історію, основи та принципи Асоціації.
400-річна традиція проведення освітніх заходів орденом оо. Піарів(ПІЯРИ
католицький орден, заснований 1617 св. Й. Калясанті; в Україні з 1642; видатне значення в освіті (школи піярів), успішно конкурували з єзуїтами, особливо після реформи С. Конарського 1754. В Україні були їх монастирі й школи у Холмі, Золочеві, Львові, Межиріччі.) та турбота про всебічний розвиток людини є пріоритетним при роботі з дітьми з самого їх раннього віку. Сучасні методи навчання та виховання молодих людей йдуть своїм корінням в столітні традиції і спадщини Піарів і культивується в школах. Різні заходи, що проводяться отці-піяри, відповідають на виклики часу і адаптовані до поточних потреб суспільства.
Асоціація Парафіяда створена в 1992 році. Заходи, що проводяться нею, незважаючи на різноманітність діяльності, орієнтованої в першу чергу на широку допомогу та сприяння зростанню дітей і молодих людей, особливо із соціально вразливих верств населення та тих, хто перебуває у важких матеріальних умовах, а також створення і зміцнення відносин, які призводять до підвищення відповідальності за власну парафію і суспільство. Асоціація стала центром створення і впровадження ряду цінних ініціатив в школах, спортивних клубах, дитячих будинках, громадських центрах, але завжди на основі спілкування з парафією.
Одним з основних видів діяльності Асоціації є організація щорічної Міжнародної дитячої та юнацької Парафіяди. Тут розроблено проект під назвою «Рух формує розум, серце та тіло», а це і участь в церковних відправах, і знання Біблії, і участь в мистецьких заходах, і участь в різних видах спортивних змагань. Але однією з головних засад є виховання любові до ближнього, допомога іншим і вміння радіти перемозі інших.
На 4 Парафіяді в Долині брало участь близько 300 дітей і молоді з Болехова, Калуша, Долини, Дрогобича, Галича, Тисова, Жовкви, Рогатина, Тернополя, Сокаля, Івано-Франківська, Оболоні, Коломиї, Рави-Руської, Львова, Малої Турі, Самбора, Бродів, Мостиськ, Бібрки, Золочева, Кам’янко-Бузьки
Учасники змагалися з різних дисциплін легкої атлетики, настільного тенісу, шахів, шашків, футболу, волейболу та гандболу. В конкурсах культурно-освітньої програми 70 дітей брали участь в знанні Біблії, а також в конкурсі малюнку, пісенному конкурсі, де виконували релігійні та польські і українські естрадні пісні і в театральному конкурсі.
Церковна програма включила в себе відвідування богослужінь, зустрічі з представниками греко-католицької та православної церков.
Крім змагань учасники знайомилися з нашим містом, відвідали Гошівський монастир, Скелі Довбуша, відпочивали на річці, брали участь в святкуванню Дня Незалежності України та Дня міста.
26 серпня відбулася Свята Меса приурочена закриттю Парафіяди та були вручені нагороди учасникам. В цій Месі брали участь делегації з міст-побратимів Долини в Польщі – Немодліна та Нови Сажини.
… Сидимо в затишній кімнаті на плебанії і ведемо розмову з ксьондзом Кшиштофом про підсумки проведеної Парфіяди. Це не інтерв’ю, це просто розмова двох людей, які займаються вихованням та навчанням дітей- польський ксьондз і український вчитель. І в нас співпадають думки про виховання молоді. Не оминаємо проблем суспільства і держави в царині виховання дітей. І головне ролі церков і шкіл в формуванні розумних, сильних і віруючих громадян. І як підкреслює отець Кшиштоф в тому процесі не головне гроші, які всі хочуть за свою роботу, а відданість своїй професії. А роль священників він формулює як одну з основних, бо не тільки відправа Богослужінь, похоронів, весіль і хрестин є основою діяльності священника, а постійна робота з своїми парафіянами, священник це пастир, що відповідає перед Богом за поручених йому людей. «Найлегше скласти руки і сидіти на канапі, а ще краще лежати» – сміється ксьондз. І однією проблемою в Україні, вважає отець, є відсутність єдності українських церков, їхньої співпраці, велика конкуренція між ними за прихожан і парафії. В війні ніколи нема абсолютних переможців, а тільки втрати. Проблемою навчальних закладів як в Україні так і в Польщі є скорочення фінансування, особливо позакласних і позашкільних заходів. Дітям і юнакам потрібно десь «спалювати» молодечу енергію. І якщо вони того не будуть робити на гуртках, спортивних секціях, в мистецьких колективах, то знаходять альтернативу в бандитських «бригадах», спиртному, наркотиках. Ми розмовляємо про отця Вітольда Левицького та його самовіддану роботу з дітьми , і Долинський будинок дитячої та юнацької творчості, і Станцію юних техніків, і спортивну та музичні школи, і ще багато інших закладів і людей, які прилучаються до виховання майбутніх громадян. Не збільшення кількості правоохоронців зменшує рівень злочинності, а запобігання створення передумов виникнення тої злочинності. Розумна і високо моральна людина не візьме ніж і піде різати інших.
Сходимося на тому що вже потрібно готувати команди до Парафіяди на наступний рік, бо Парафіяда це підсумок великої та важкої роботи на протязі року. Подібні заходи можна проводити в кожній парафії і на то не потрібно навіть великих коштів, бо дітей не треба ніде возити, та й поїсти можуть дома, ділиться ідеями отець Кшиштоф.
Прощаємося з отцем на подвір’ї плебанії, я бажаю йому здоров’я і успіхів в усіх починаннях і усміхаючись, думаю, чомусь образ поганого ксьондза –католика, який тільки і мріє затягти в свої сіті кожного православного українця, який нам нав’язували та і тепер продовжують, не відповідає долинському ксьондзу.
