Про міфи

Згідно визначенням міф або міт(грец. Μύθος)- оповідання про минуле, навколишній світ, яке описує події за участю богів, демонів і героїв та історії про походження світу, богів і людства.  Психологи пояснюють міф, як форму колективної свідомості. Міф — не продукт необізнаності, це просто інший спосіб ставлення до світу. Отут можна і зупинитися. …Інший спосіб ставлення до світу, до подій,  до певних людей.  Колектив. Натовп . Я виділяю ці слова тому, що людині в натовпі(колективі) набагато легше можна подати потрібну інформацію, ніж то саме «впарити» окремому індивідумові. Є таке поняття – психологія натовпу. При певних технологіях натовпом можна управляти  як завгодно і натовпу легше подавати потрібну інформацію. Натовп не любить тих, хто думає і діє інакше. Тих хто йде проти натовпу – затоптують .
А взагалі до чого все це.  Прийшла в голову ідея написати декілька пулікацій про нашу історію, певні події, дещо під іншим кутом зору, ніж ми знаємо. Я свідомо йду на цей крок, хоча знаю що на мене посиплються звинувачення в необізнаності, в непрофесійності , в анти… Можливо я буду неправий, але це будуть мої трактування подій і людей, мій погляд, мої роздуми.
Для першого невеликого прикладу я  приведу мій погляд на події 29 січня 1918 року під Крутами, то роль в цих подія представників тодішньої української влади. Згідно  офіційних історичних джерел, це був бій на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам’ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ми київськими студентами, що захищали підступи до Києва.  І я схиляю голову перед жертвою молодих хлопців, які в своєму юнацькому пориві хотіли захистити свою землю, свою Україну,від озвірілого більшовицького натовпу, який прагнув крові і тої крові, ой як багато, пролив і під Крутами, і в Києві, і по всій Україні.  Але проходячи повз пам’ятник Грушевському в Долині, я задаю собі питання, для чого ти взявся керувати державою, не маючи на то ні можливості, ні хисту. Чому ви грушевські-винниченки розпустили армію? Чому на похороні біля Аскольдової  могили, ти президент  держави  не признав свою вину за смерті невинних дітей? Так, український народ отримав новомучеників- героїв. Але чому український народ не дасть об’єктивну оцінку тобі, пане, ні скоріше товаришу Грушевський, твоїм діям і діям твого уряду? В якісь книжці я знаходив інформацію про те, що коли Грушевському доповідали про наступ військ Муравйова, він просив не відволікати його від написання історії України.  Ну як вам дії керманича держави?
Для повноти картини приводжу опис ціє події колишнім головою Генерального секретаріату Центральної Ради УНР Дмитром  Дорошенком: «Коли з боку Бахмача і Чернігова рушили на Київ більшовицькі ешелони, уряд не міг послати для відсічі ні єдиної військової частини. Тоді зібрали нашвидку загін зі студентів та гімназистів старших класів і кинули їх — буквально на забій — назустріч прекрасно озброєним і численним силам більшовиків. Нещасну молодь довезли до станції Крути і висадили тут на «позиції». У той час, коли юнаки (в більшості ніколи не тримали в руках рушниці) безстрашно виступили проти більшовицьких загонів, начальство їх, група офіцерів, залишилася в поїзді і влаштувала тут пиятику у вагонах; більшовики без клопоту розбили загін молоді і погнали його до станції. Побачивши небезпеку, ті хто знаходилися в поїзді поспішили дати сигнал до від’їзду, не залишившись ні хвилини, щоб захопити з собою відступаючих… Шлях на Київ був тепер зовсім відкритий.»
Також в мене виникає питання, чому більшовики дозволили спокійно займатися Грушевському науковою діяльністю в СССР(був дійсним членом Академії наук), а після смерті газета «Вісті» від Ради Народних Комісарів УСРР вмістила повідомлення про смерть. У постанові Раднаркому зазначалося: «Зважаючи на особливі наукові заслуги перед Радянською Соціалістичною Республікою академіка Грушевського М. С., Рада Народних Комісарів УСРР постановила: Поховати академіка Грушевського М. С. в столиці України — Києві. Похорон взяти на рахунок держави. Для організації похорону утворити урядову комісію в такому складі: тт. Порайко (голова), Богомолець, Палладін, Корчак-Чепурківський. Призначити сім’ї академіка Грушевського М. С. персональну пенсію 500 крб. на місяць».
А Володимир Винниченко від більшовиків в 1920 році  дістав пропозицію зайняти пост заступника голови Раднаркому УСРР із портфелем наркома закордонних справ, із кооптацією у члени ЦК КП(б)У. Він відмовився, але не тому що був українським патріотом. Він був і лишався до самої смерті комуністом.
Ті факти показують, що не могла довго проіснувати Українська Народна Республіка, коли нею керували такі люди.  Історія більшовиків не відзначається такою поблажливістю до своїх ворогів. То хто насправді вони були, ці керівники держави?

This entry was posted in Історія, Люди and tagged , , . Bookmark the permalink.

Comments are closed.