ПЕРЕД НАДВЕЧІР’ЯМ

PIC_1243Галина МАКСИМІВ (КОВАЛЬ), журналіст, редактор, перекладач. Спеціально для сайту.

Повчальне звичаєве

…Не вірте лукавцям, що показово моляться Богу, бо  в душах їх поселилося зло на ймення легіон.   Якби Спаситель народився  знову в наш час (а Він вже народився, тільки про це ніхто не знає!), розіп’яли б Його ще в колисці.  Не вірте показовим патрійотам, що так Вкраїну люблять, що жадної  української коляди добре не знають і могил своїх дідів навіть раз на рік не відвідують.  – «Глядіть, щоб вас хто не звів!» – наказував  Ісус перед своєю  першою і єдиною смертю дві тисячі років тому.  Глядіть…

У Солукові шість цвинтарів, а свічки на  різдвяні свята  горять лише на одному, що в центрі села, та й то здебільшого у новій його частині.  На місці колишнього села Ямного ніхто й не навідується помолитися, на Солюкове поле хіба бродячі пси заходять, ще два цвинтарі в упадку такому, що лише пару камінних  хрестів залишилося. На ще одному цвинтарі солуківці садять бульбу й сіють жито. Предківська пам’ять жиє?  Добродіям церкви, а то були багаті й гонорові люде, ніхто й свічечки не засвітить, панам Хабузінським, на землях яких половина нащадків колишніх безземельних солуківських драбів побудовані,  й молитви ніхто не промовить. На могили Чекалюків, які вчили солуківських  безграмотних  селян читати й писати, ніхто  не  заглядає.  Грішно й тим, хто знає, та не йде пом’янути, грішно й тим, хто не знає, бо має знати.

…Генриху Шліману приснилася Троя, а мені – Солуків   ХVІІІ століття. Тоді ще  коляда  ХОДИЛА  від хати й до хати. Тоді  снігу було по вікна, і малі колядники лишали в кучугурах шапки, а великі – чоботи. Посівальники гримали у вікна, перед тим оббивши бурульки на  солом’яній стрісі, що висіли мало не до землі,  й щойно господарі  відчиняли їм двері, засипали  житом-пшеницею глиняні долівки світлиць. Та так густо, що  сонні кури  повільно  виходили з підпічка, збирали те зерно до вечора, й визбирати  не могли.

У 1880 році в Солукові  було 109 господарств і 478 жителів. Нині –  майже втричі більше господарств  і втричі більше  жителів.  Тоді легенди були правдою, а слова Ісуса Христа в коляді:

Я сотворив Землю й Небо,

Ще  м ся  й не народив –

несли більше інформації про світотворення,  ніж дисертації науковців-мудрагелів.

Солуківці  у надвечір’ї Богоявлення  щедрують:сивая зозуленька.

Ой сивая тая зозуленька.
Щедрий вечір, добрий вечір –
Добрим людям на здоров’я!

Усі сади та і облітала.
Щедрий вечір, добрий вечір –
Добрим людям на здоров’я!

А в одному та і не бувала.
Щедрий вечір, добрий вечір –
Добрим людям на здоров’я!

А в тім саду – три тереми.
Щедрий вечір, добрий вечір –
Добрим людям на здоров’я!

У першому – ясен місяць.
Щедрий вечір, добрий вечір –
Добрим людям на здоров’я!

У другому – красне сонце.
Щедрий вечір, добрий вечір –
Добрим людям на здоров’я!

У третьому – дрібні зірки.
Щедрий вечір, добрий вечір –
Добрим людям на здоров’я!

Ясен місяць – пан господар.
Щедрий вечір, добрий вечір –
Добрим людям на здоров’я!

Красне сонце – жона його.
Щедрий вечір, добрий вечір –
Добрим людям на здоров’я!

Дрібні зірки – їхні дітки.
Щедрий вечір, добрий вечір –
Добрим людям на здоров’я!

Гостювання сонця, місяця й  зір у світлиці господаря мають спільне походження, таке ж  і «світове дерево». Згодом їх  успішно замінили  християнські образи – «три святителі» або «три празники». Сонце і місяць оспівуються як небесна шлюбна пара. А зорі народна символіка  називала їх  дітьми. Щедрувальники, порівнюючи з ними господаря і його родину, ніби поширювали на людей благодать небесну.

Інший символ щедрівки – зозуля. Ця птаха віщує прихід весни і має ключі від вирію.  Таким чином, до весни всього пів зими залишилося…

This entry was posted in Історія, Віра, Легенди, Люди, Традиції and tagged , , . Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *