Лист до Миколая

Любий Миколаю….

Пишу до тебе знову… Пишу і не можу навіть пригадати скільки років минуло від мого останнього листа, але знаю, що дуже багато… Потім вже знав, що це не Ти виконував всякі мої бажання, але приємно було в це вірити… Добре було жити надією, що це дійсно Ти їх виконуєш… І може тепер мені необхідна така дитяча віра?… Мій лист бажань сьогодні буде зовсім інакший, ніж ті, які Ти отримував від мене багато років тому… І можливо сьогодні коли прочитаєш цей лист – не будеш сміятися, так як тоді… Може навіть на Твоїх очах появляться сльози… Адже я вже і сам не молодий…
Найперше прошу Тебе про мир і спокій в Україні і в цілому світі… Направду, маю вже задосить негативних емоцій пов’язаних з війною і в нас, і в інших країнах… Прошу також у Тебе миру, спокою і віри в краще для всіх українських родин… Людям потрібен спокій і віра, повір мені – таки більше ніж маємо тепер…
В останній час якось ніби постійно хуртовина в лице і кожен наш шлях з глибокими ямами і крутими поворотами і все або під гору , або в глухий кут… Чуда не чекаю – адже вже не дитина…але… Принеси нам хоча б щіпочку надії, трішки ентузіазму і, можливо, якусь дрібку щастя …
А якщо можу ще попросити, то пороздавай здоров’я, усмішок і менше стресових ситуацій моїм близьким, знайомим і всім, хто замешкав на нашій землі… Як ще щось з того залишиться… хоча б маленька дрібка – прошу її і для мене…
В цей святковий день дай нам усім відчути такі самі емоції, які в дитинстві кожен з нас переживав, коли витягав твій презент з під подушки… І нехай сповняться всі добрі і щирі побажання в цей магічний день Твого свята… І щоб ці святкові хвилини були спокійні, зворушливі і щоб їх ніхто не порушив…
А також прошу, зроби так, щоб ніхто не вмирав молодим… Щоб не плакали батьки, кохані, а діти не лишалися сиротами… Дуже Тебе прошу…
Миколаю… тепер вже знаєш чого я хочу… Постарайся…дуже постарайся… і попроси Бога, нехай простить всі провини наші… щиро Тебе прошу…
….
P.S. Не підписую, тому що знаю багатьох людей, які вже не пишуть до Тебе, але підпишуться під тим моїм листом до Тебе… бо мають такі самі бажання…

This entry was posted in Без категорії, Віра, Люди, Проза, Традиції and tagged , , . Bookmark the permalink.

Comments are closed.