Оксана Локатир, практичний психолог(м.Долина)
Кожна мама, дивлячись на свою дитину, бачить у ній цілий світ. І прагне робити цей світ багатшим, кращим, досконалішим. Впевнена, що кожна з нас свято вірить в те, що вона робить все на благо свого чада. Та не кожна задумується над тим, звідки саме такі переконання виховувати так чи інакше сина чи дочку. Адже на наші погляди впливали як позитивні, так і негативні фактори. Зрештою, те, що було прийнятним для нас, не завжди підходить нашим дітям. «Батьківські міфи» є важливою складовою виховання. Придивіться до них і знайдіть ті, які притаманні вам. Можливо, в майбутньому вам вдасться щось змінити у ставленні до найдорожчих для вас людей.
|
№ З/п |
Міф |
Антиміф |
|
1 |
Будь-яка дитина може бути лідером. | Не кожна дитина може бути лідером і не кожному можна бути лідером! Якщо ця роль нав’язана, якщо вона не відповідає психофізіологічній організації дитини, вона може завдати їй шкоди. Трапляється чимало дітей , які панічно бояться поразки. Дорослі колись пояснили їм, що скрізь і в усьому вони повинні бути першими. І тепер діти уникають будь-яких ситуацій, пов’язаних із ризиком: не підносять руки на уроці, не беруть участі в змаганнях.
Роль лідера пов’язана з колосальною відповідальністю за інших. Її не можна делегувати або передати підлеглим. Чи можуть ці діти взяти на себе таку відповідальність, адже в ній – ще більше ризику. |
|
2 |
Якщо в моєї дитини є від мене секрети, значить, вона мені не довіряє. | Дитина, яка нормально розвивається, завжди прагне утвердити своє право на недоторканість приватного життя. Це так само важливий процес, як, наприклад, ріст зубів або волосся. Саме ці межі допомагають їй почуватися повноцінним власником свого внутрішнього світу. Дорослий, який відчуває особисту територію дитини, незабаром побачить її повагу і подяку.
Батьки не завжди можуть виділити своїй дитині персональний поверх або кімнату. Але завжди знайдеться місце для її особистого столу, шафи, особистих книжок і зошитів, яких ніхто не має права торкатися без дозволу дитини. |
|
3 |
Заборона на виявлення почуттів | Жити в режимі напруження і самопригнічення небезпечно. Емоції, як і будь-яка фізична енергія, не можуть раптово зникнути. Потрібен час, щоб вони згасли. Але, як і в фізичному світі, цю енергію можна перевести з однієї форми в іншу, сублімувати її. Агресія може звучати як злість. І тоді носій такої емоційної енергії вплутується в бійку, або розбиває вітрину. Але можливий і інший сценарій. Агресія – це сила почуття, експресія. Агресивна людина сідає за фортепіано й емоційно виконує п’єси, або розряджає агресію в темпераментному танці, в енергійних спортивних вправах. |
|
4 |
Якщо дитиною не опікуватися і не контролювати її, вона взагалі нічого не робитиме. | Зверніть увагу: діти часто поводяться так, наче хочуть, щоб їх зупинили, вони підводять себе до покарання. Психоемоційна сфера дитини , особливо підлітка, дуже хитка. Вони ще не можуть керувати своїми емоціями, не мають внутрішніх систем контролю за поведінкою. У такій ситуації необхідний хоча б зовнішній контроль, але він має бути періодичним, а не постійним і наполегливим. |
|
5 |
Коли ми лаємо дітей, вони все одно знають, що ми їх любимо. | Дитяча підсвідомість буквально сприймає слова. У підсвідомості немає почуття гумору, воно не може оцінити контекст, або побачити другий план сказаного. Унаслідок цього можуть формуватися негативні життєві сценарії. Якщо дитина чує з вуст значущого дорослого, що вона ледащо або егоїст, то для підсвідомості це – команда, яку треба виконати. По суті, це навіювання в гіпнозі. |
|
6 |
Не можна хвалити дитину – виросте егоїстом і задавакою. | Педагоги і психологи помітили: заохочення – найдієвіший виховний метод ! Перестаратися можна тільки з нещирими компліментами. Але якщо нагорода заслужена, не бійтеся вручити її героєві. У заохоченнях – корисна зворотна пропорція між оцінкою вчинку і особистості. Пропоную проектувати гарні вчинки дитини на її особистість.
Не секрет, що батьки дуже часто проектують на дітей самих себе, бачать у них свої переваги, викорінюють свої вади. |
|
7 |
Дитина має почуватися королем у сім’ї. Адже вона ще встигне зазнати жорстокості і впливу несправедливого світу. | Головна небезпека міфу полягає в тому, що контрольована дитина не набуває навичок самоорганізації і самодисципліни, у неї не розвивається вольовий компонент психіки. Воля, як відомо, виявляється тільки в ситуації подолання перешкод. У дитини ситуацій подолання немає, їй не потрібно себе спонукати до дії, це роблять дорослі. |
|
8 |
Психологічним міфом є така настанова батьків своїй дитині: «Головне, щоб ніхто з оточення не мав приводу про тебе сказати погано, або погано подумати.» | Для того, щоб сказати щось погане, зовсім не потрібен привід. Зрештою, його завжди можна вигадати. Небезпека міфу в тому, що він формує оцінне мислення і безмежну залежність від суспільної думки.
«Синдром відмінника», страх отримати негативну оцінку оточення робить людину тривожною і напруженою, змушує жити в постійному режимі само пригнічення. А це – шлях до неврозу. |
За матеріалами журналу «Психолог».
