***

шуткоМаріанна Шутко, Ужгород

сонце – низенько
вечір – близенько –
серце твоє у журбі

спи моє щастя
спи моя доле
і не журися
собі

спи мій рахманний
спи мій коханий –
сни загортаю в парчу

я позбираю
гріхи чорнотканні
наче з трави –
аличу

This entry was posted in Поезія and tagged . Bookmark the permalink.

Comments are closed.